В Україні посилилася конкуренція між переробниками та експортерами сої, що призвело до чергового підвищення закупівельних цін на соєві боби. Протягом останнього тижня переробники підвищили ставки на ГМ-сою, реагуючи на тиск з боку експортного попиту та зміцнення біржових котирувань.
Цінова динаміка на внутрішньому ринку
Переробники підвищили закупівельні ціни на ГМ-сою на 300–500 грн/т — до діапазону 19,5–20,5 тис. грн/т з доставкою на завод, а на сою без ГМО — на 200 грн/т до 20–20,7 тис. грн/т з доставкою на завод. Це еквівалентно приблизно 410–415 $/т без ПДВ при поточному валютному курсі для порівняння з експортними котируваннями. Валютні контракти з доставкою до портів відповідають орієнтовному рівню 430–440 $/т.
Експортні ціни попиту в портах також зросли: на ГМ-сою до 440–445 $/т, а на сою без ГМО — до 455–460 $/т, що в перерахунку дає приблизно 19,4–19,8 тис. грн/т для ГМ та 20–20,5 тис. грн/т для безГМО залежно від умов поставки. Підтримку ринку дає також зростання цін на продукти переробки, зокрема соєву олію, яка вийшла на багатомісячні максимуми.
Чому переробники підвищують ціни
Переробники підвищують закупівельні ціни, щоб забезпечити сировину для власних ланцюгів виробництва олії та шроту, які показують вищу маржинальність порівняно з іншими олійними культурами. За словами аналітиків, частина підприємств віддає перевагу переробці сої замість соняшника в умовах обмеженої сировинної бази та високих цін на ринку готової продукції. Одночасно експортний попит утримує зовнішні котирування на високому рівні, що підсилює конкуренцію між експортерами та внутрішніми переробниками.
Аналіз ринкової поведінки показує, що фермери частіше обирають продажі за гривню на внутрішній ринок замість оформлення експортних контрактів, зазначають ринкові учасники. Серед причин — адміністративні процедури для експорту (висновки ТПП, банківські та митні вимоги) і оперативна потреба в ліквідності, що робить локальні пропозиції привабливими навіть за відносно близьких рівнів ціни до експортних.
Обсяги торгів і баланс внутрішнього ринку
За оперативними даними, експорт сої у лютому склав близько 219 тис. тонн, а загалом від початку сезону експорт перевищує 1,35 млн тонн, що створює помітний зовнішній попит на наявні обсяги. При цьому внутрішню переробку сої оцінюють у межах 2,5–3,0 млн тонн за сезон, тому вільні обсяги для подальшого експорту залишаються обмеженими — орієнтовно 0,5–0,6 млн тонн.
Такий баланс попиту і пропозиції (високий внутрішній попит на переробку плюс стабільний експортний інтерес) спричинює тиск на закупівельні ціни і звуження доступних для експорту партій. Логістичні потужності портів і очікувані черги вантажів також впливають на рішення експортерів щодо термінів відвантаження та ціноутворення.
Ф’ючерси та зовнішні чинники підтримки
Березневі ф’ючерси на сою на світових ринках продовжують отримувати підтримку: котирування складають приблизно 422,5 $/т, що відображає щотижневе зростання і підсилює внутрішній ціновий тренд. Підтримку дають вищі ціни на продукти обробки, особливо соєву олію, та загальна волатильність на енергетичних і сировинних ринках, яка підвищує ризики дефіциту пропозиції.
Ринкова реакція на світові котирування швидшає через синхронізацію цін між внутрішнім ринком та валютними контрактами, що змушує локальних переробників коригувати закупівельні ставки оперативніше, ніж раніше.
Зміни в умовах торгівлі й операційних витратах також впливають на розрив між цінами для переробників і експортерів, адже логістичні, митні та банківські витрати можуть змінити чисту маржу при поставці до портів.
Поточна ситуація на ринку сої демонструє, що навіть невеликі коливання в попиті або логістиці швидко транслюються у внутрішні закупівельні ціни, особливо коли частина врожаю спрямовується на переробку в межах країни
Фото - elevatorist.com
