Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький пояснює, що український агросектор уже працює за низкою європейських правил, але повна адаптація потребує часу та послідовних кроків. За його словами, ключова проблема — не невизначеність правил, а швидкість їх впровадження: багато стандартів у ЄС формувалися роками, і їх неможливо реалізувати за лічені місяці. Він підкреслює, що в умовах поточної ситуації важливо поєднати амбіції щодо членства з реалістичними графіками переходу на нові вимоги.
Що саме потребує гармонізації
Перш за все йдеться про фітосанітарні та ветсанітарні процедури, систему контролю залишків пестицидів (MRL) і лабораторну інфраструктуру. Для відповідності правилам ЄС потрібно розширити мережу акредитованих лабораторій за стандартом ISO/IEC 17025, підвищити швидкість і якість тестування продукції, а також забезпечити взаємодію електронних сертифікатів з європейськими майданчиками. Також важливо впровадити повну ідентифікацію тварин та електронний облік переміщень, щоб відповідати вимогам прослідковуваності ланцюга поставок.
У рослинництві питання стосуються реєстрації сортів і насіння, визнання фітосанітарних ризиків та механізмів управління карантинними шкідниками. У тваринництві — контроль захворювань, вимоги до умов утримання та ветеринарного обслуговування. Для переробної галузі — відповідність харчовим стандартам, маркування й контроль безпечності продукції на всіх етапах виробництва і зберігання.
Проблеми інфраструктури та людського капіталу
Недостатність технічного обладнання в лабораторіях і контрольних пунктах уповільнює процес сертифікації та експорту продукції за європейськими вимогами. Брак кваліфікованих фахівців у галузі фітосанітарії, ветеринарії та лабораторної діагностики створює додаткове навантаження на існуючі служби. Перехід до цифрових систем обліку та сертифікації вимагає інвестицій у програмне забезпечення і навчання персоналу, що також потребує часу.
Приклади технічних бар’єрів включають відсутність достатньої кількості холодових ланцюгів для м’яса та молочних продуктів, недостатню місткість елеваторів для дотримання стандартів зберігання зерна та потребу у модернізації технологій переробки для відповідності новим гігієнічним нормам. Все це впливає на конкурентоспроможність продукції на європейських ринках.
Інвестиції та участь європейських компаній
Навіть у поточних умовах національні та іноземні інвестори демонструють інтерес до українського агробізнесу. Висоцький відзначає, що європейські фермери й компанії вже вкладають кошти переважно в проекти з переробки, логістики та точного землеробства, де можна швидше реалізувати економічний ефект. Інвестиції спрямовують на автоматизацію елеваторів, будівництво нових ліній переробки та впровадження систем контролю якості, що сприяє прискоренню інтеграції в єдиний європейський ринок.
Однак обсяги інвестицій поки що залишаються обмеженими через невизначеність щодо термінів повної гармонізації стандартів і потреби в тривалих перехідних періодах. Звідси виникає логічний виклик: як поєднати прискорення інвестицій з реалістичними строками імплементації технічних та організаційних вимог.
- Посилення лабораторної мережі та акредитація за ISO/IEC 17025.
- Розбудова електронних систем сертифікації та прослідковуваності продукції.
- Модернізація холодових ланцюгів і елеваторів.
- Підготовка кадрових ресурсів у фітосанітарії та ветеринарії.
Які кроки прискорять адаптацію
За оцінкою Мінекономіки, ефективною стратегією є поєднання короткотермінових технічних рішень із середньостроковими реформами. Це включає спрямовану державну підтримку на модернізацію лабораторій і інфраструктури, створення стимулів для інвесторів у ключові ланки ланцюга постачання та запровадження чітких перехідних періодів для виконання нових норм. Паралельно важлива координація з європейськими експертами для трансферу практик і стандартів без втрати продуктивності агровиробництва.
Верифікація продукції й механізми контролю мають ґрунтуватися на міжнародних протоколах та цифрових реєстрах, що дозволить зменшити час на сертифікацію і підвищити довіру європейських партнерів. Розширення програм навчання для агрономів, технічних фахівців і державних інспекторів дозволить швидше масштабувати нові процедури на користь експорту.
Підтримка з боку міжнародних донорів і технічна допомога ЄС можуть прискорити процеси адаптації, але ключовим залишається поєднання реалістичних термінів і пріоритетів, визначених самими виробниками та державними органами.
Заступник міністра наголошує: головний виклик — знайти баланс між швидкістю приєднання до євронорм і забезпеченням достатнього часу для практичної реалізації складних технічних вимог у аграрному секторі.
Фото - agropolit.com
