Експорт українського меду у 2026 році може скоротитися на 10–20% і скласти близько 40–45 тис. тонн, повідомляє генеральний директор компанії Beehive Семен Гагарін. Такий прогноз пов’язаний із низкою одночасних факторів, що прямо впливають на формування партій і рентабельність поставок на зовнішні ринки.
Логістичний тиск: дорожчання і подовження термінів
Зростання транспортних витрат та подорожчання пального істотно підвищили собівартість експорту, адже партії меду доводиться формувати з різних регіонів країни. Конкретно, доставка контейнера на окремі напрямки Перської затоки подорожчала до приблизно $20 тис., а терміни перевезення збільшилися до близько 90 днів, через що постачання на ці напрямки тимчасово призупинені. Через подібні збої трейдери змушені шукати альтернативні маршрути й переплановувати календар збору та відвантажень, що підвищує операційні ризики й витрати.
Втрачені ринки та їхній вплив
Втрата окремих платоспроможних ринків, зокрема частини країн Близького Сходу, має не тільки кількісний, а й якісний ефект: такі ринки забезпечують вищі маржинальні надходження. Навіть відносно невеликі обсяги, що не можуть бути швидко замінені, зменшують загальний дохід від експорту й змінюють структуру продажів. Основним ринком збуту для українського меду залишається Європейський Союз, на який припадає близько 90–95% експорту, тому збереження та розширення присутності в ЄС лишається ключовим пріоритетом для виробників і експортерів.
Запаси, сезонність та ціноутворення у 2026
На ринку наразі відчувається тимчасовий дефіцит меду до початку нового сезону, що вже впливає на експортні обсяги й підвищує оптові ціни. Пасічники та трейдери орієнтуються на початок нового врожаю — орієнтовно з серпня–вересня 2026 року — коли пропозиція має поступово зрости й стабілізувати постачання. Водночас у короткостроковій перспективі зростання цін і посилення логістичних ризиків можуть змінювати контрактні умови та вимоги до страхування вантажів.
Прогнози виробництва й експортні сценарії
Аналітичні оцінки вказують, що загальний збір меду у 2026 році може становити орієнтовно 60–80 тис. тонн, що визначатиме максимальний потенціал для експорту. За оптимістичного сценарію та з урахуванням стабілізації логістики експорт може наблизитися до верхньої межі прогнозу; за пессимістичного — упасти до приблизно 40 тис. тонн. Оцінка падіння експорту на рівні 10–20% ґрунтується на поєднанні факторів: дорожчання доставки, скорочення доступних ринків і сезонного дефіциту до нового врожаю.
Практичні кроки для виробників і трейдерів
Щоб пом’якшити втрати та адаптуватися до ринкових умов, учасникам ринку варто зосередитися на конкретних заходах:
1. Диверсифікація логістичних маршрутів і перевізників для зниження залежності від одного напрямку.
2. Консолідація партій і кооперація пасічників для зниження транспортних витрат і оптимізації сортування продукту.
3. Укладання довгострокових контрактів із фіксацією умов доставки та ціни пального для зменшення ризиків волатильності.
4. Розвиток доданої вартості: сертифікація (органік, халяль), брендинг і таргетинг преміальних сегментів у ЄС.
5. Інвестування в цифрову прослідковуваність і контроль якості, що підвищує конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.
Наступні місяці будуть важливими для відновлення торгових потоків і повернення частини втраченої ринкової ніші, особливо якщо вдасться знизити витрати на транспортування та прискорити час доставки. Ситуація у 2026 році залишається динамічною й залежатиме від здатності гравців ринку адаптуватися до підвищених логістичних витрат і змін попиту
Фото - agroportal.ua
