У Бельгії в сховищах зберігається близько 3,3 млн т картоплі станом на лютий 2026 року, повідомляють дослідницькі центри Inagro та Viaverda. Цей обсяг приблизно на 30% перевищує п’ятирічне середнє, і близько 860 тис. т — або четверта частина запасів — лишилися незаконтрактованими, що створює тиск на ринок та логістику зберігання. Питання розподілу й переробки цих надлишків виходить на перший план для виробників, переробників і місцевих органів влади в Європі.
Причини накопичення запасів
Однією з причин є одночасне поєднання високої врожайності та слабкого попиту від промислових споживачів: переробні підприємства скоригували закупівлі під контракти на чіпси, фрі та крохмаль, а частина продукції залишилась без покупця. Логістичні обмеження — брак потужностей для миттєвої переробки й затримки з підписанням контрактів — ще більше ускладнюють ситуацію. Крім того, зміни в споживчих уподобаннях і ціноутворенні впливають на попит на свіжу картоплю й промислові фракції.
Які варіанти переробки розглядають
Економічні й технологічні альтернативи для надлишкової картоплі включають кілька напрямів, кожен із яких має свої обмеження та вимоги:
1. Виробництво біогазу — картопля може бути використана у анаеробному зброджуванні як частина кормової бази для біогазових установок; це дає енергетичну утилізацію, зменшує органічні відходи і може бути вигідним при наявності доступної інфраструктури для прийому та переробки сировини. Обмеження: логістика доставки і необхідність сумісної переробки з іншими біомасами для стабільного процесу.
2. Виробництво спирту/етанолу — ферментативна переробка неякісної картоплі на етиловий спирт може бути застосована там, де діє відповідна технологія й економічно виправдана вартість сировини. Перевага — додаткова ланка попиту; недолік — залежність від ринкових цін на енергоносії й спирт, а також регуляторних вимог у різних країнах.
3. Перенаправлення до крохмального або кормового виробництва — частина картоплі придатна для переробки на крохмаль, декстрини чи сухі кормові продукти. Це потребує сортування й додаткової переробки, але забезпечує промислові канали збуту.
4. Захоронення / утилізація — викидання на полігон є останнім заходом і суперечить європейській політиці управління органічними відходами; ця опція пов’язана зі значними екологічними й регуляторними ризиками.
Технічні й якісні бар’єри при переробці
Якість картоплі визначає придатність до конкретного виду переробки: висока вологість, механічні пошкодження або підвищений вміст цукрів обмежують використання в чіпсах чи крохмалі, але не завжди роблять її непридатною для біогазу або спиртової ферментації. Для відокремлення фракцій застосовують оптичне сортування й аналіз зразків, включно з NIR-сканерами для визначення вмісту сухої речовини та цукру.
Важлива частина вирішення проблеми — правильна логістика: мобільні сортувальні лінії, тимчасові центри прийому й перерозподілу, а також короткострокові контракти з переробними підприємствами дозволяють знизити втрати й зберегти вартість сировини.
Економічні й регуляторні стимули
Щоб зменшити ризики викидання продукції, місцева влада та галузеві об’єднання можуть задіяти механізми: компенсації за переробку в альтернативні ланцюги, спрощені тендери для закупівель незаконтрактованої картоплі, субсидії на перевезення до біогазових установок або гранти на модернізацію ліній переробки. Паралельно діє європейська нормативна база, яка обмежує захоронення органічних відходів і стимулює циркулярні рішення.
Приклад рішень на місцевому рівні
Деякі виробничі кооперативи в регіонах із надлишком вже тестують моделі співпраці з біогазовими підприємствами та крохмальними заводами: короткострокові договори на прийом сировини, організація спільних пунктів сортування та використання мобільних сушильних установок для переведення картоплі в кормову або промислову форму. Такі приклади демонструють, що комбінована логістика та гнучка переробка можуть зменшити обсяг незаконтрактованих запасів.
У Бельгії, за оцінками Inagro та Viaverda, наявність 860 тис. т незаконтрактованої картоплі підкреслює необхідність швидких координаційних дій між виробниками, переробниками й органами влади, а також інвестицій у сортування й тимчасову переробку для збереження якості продукції.
Фото - agroportal.ua
