Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олег Хоменко прогнозує, що через глобальну паливну кризу виробнича собівартість агропродукції в Україні може зрости приблизно на 20%. За словами експерта, сільське господарство — один із секторів, де практично кожна технологічна операція пов’язана з використанням пально-мастильних матеріалів, перш за все дизельного палива. Водночас критичною залишається ціна природного газу, який впливає на витрати при досушуванні зерна та формує більшу частину собівартості виробництва азотних добрив.
Як паливо та газ підвищують витрати
УКАБ вказує на прямі канали впливу: поле — техніка — добрива. Дизель використовується для більшості польових операцій: підготовка ґрунту, посів, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю та транспортування на лінії переробки. Підвищення цін на дизель автоматично зростає прямі витрати на гектар, а отже — собівартість продукції. Для прикладу, зростання ціни пального на 10% може підвищити витрати на виробництво окремих культур на суттєвий відсоток залежно від інтенсивності механізації та відстаней логістики.
Роль газу та добрив
Природний газ є ключовою складовою у виробництві азотних добрив: частка вартості газу у собівартості виробництва аміаку та карбаміду може сягати до 90%. Через це подорожчання газу швидко транслюється в ціну міндобрив, що, у свою чергу, збільшує витрати на живлення посівів. Крім того, газ безпосередньо використовується для сушіння зерна в елеваторах, і підвищення його вартості підвищує логістичні та операційні витрати після збору врожаю.
УКАБ звертає увагу, що аграрії частково мають запаси пального, засобів захисту рослин і добрив, закуплених за попереднішими цінами, проте ці резерви обмежені. Для подальших техніко-агрономічних заходів — посівної, догляду за посівами та збирання — паливо і добрива доведеться купувати вже за новими ринковими умовами, що й формує прогнозне зростання собівартості до ~20%.
Макроекономічні та ринкові фактори
Вплив на собівартість посилюють кілька супутніх факторів: зростання світових цін на нафту, геополітична напруга, логістичні ризики в постачанні й коливання курсів валют. Ці фактори не лише підвищують внутрішні витрати, а й впливають на ціни на зовнішніх ринках, де конкурують постачальники з різними рівнями державної підтримки. Унаслідок цього ті країни, які оперативно впроваджують компенсаторні механізми, можуть частково стримувати внутрішнє подорожчання або зберегти конкурентоспроможність експорту.
Які заходи полегшили б ситуацію для аграріїв
Експертні пропозиції та політичні ініціативи, які б зменшили тиск на собівартість, включають:
1. Пільги або тимчасове звільнення аграріїв від акцизного збору на пальне, що знизило б витрати на польові операції та транспортування.
2. Скасування або зниження імпортного мита на мінеральні добрива для зниження їхньої митної націнки та стимулювання доступності на внутрішньому ринку.
3. Мороторіум на плановані підвищення тарифів на вантажні залізничні перевезення або відтермінування їхнього впровадження, що обмежило б зростання витрат на логістику зерна та олійних культур.
Крім того, важливими є заходи для підвищення ефективності використання ресурсів у полі: збільшення застосування точного землеробства, оптимізація карт внесення добрив, перехід на енергоефективну техніку та інвестиції в місцеві елеваторні потужності з більш ефективними системами сушіння. Такі практики зменшують залежність від коливань цін на паливо і газ та знижують питомі витрати на одиницю продукції.
За сценаріями, які вважають реалістичними в УКАБ, підвищення собівартості близько 20% є більш ймовірним, ніж раніше оптимістичні оцінки у 5–10%. Це відображає нинішню комбінацію високих світових цін на енергоносії, логістичних ризиків і валютної невизначеності. Водночас ситуація на ринку залишається предметом оперативного моніторингу, і швидкі політичні рішення можуть суттєво змінити прогнозні показники.
Деякі країни на міжнародному рівні вже застосовують тимчасові фіскальні заходи на користь сільгоспвиробників — від скасування акцизів до введення компенсаторних механізмів і обмежень експорту, — що формує додатковий тиск на ринки і підсилює потребу в адаптивній аграрній політиці в Україні. Перехід до практик більшої енергоефективності і державна підтримка в коротко- та середньостроковій перспективі залишаються ключовими елементами відповіді на кризу в секторі.
Фото - static.ukrinform.com
