Моніторинги Ukravit Institute у 2026 році виявляють масові дефіцити основних поживних елементів та мікроелементів у ґрунтах України, що створює ризики для врожайності і якості сільгоспкультур. За результатами останніх досліджень із аналізу більше ніж 10 тис. ґрунтових зразків, у більшості територій спостерігають дуже низький вміст мінерального азоту, доступного фосфору та дефіцит обмінного калію. Ці дані потребують оперативної агрономічної реакції та адаптації систем удобрення на рівні поля.
Які елементи бракує найчастіше
За поточними показниками, дуже низький вміст мінерального азоту зафіксовано приблизно у 70% зразків, дуже низька забезпеченість рухомого фосфору — у близько 45% зразків, а 28% зразків мають низький вміст обмінного калію. Рухома сірка також часто в дефіциті: її нестачу виявлено приблизно у 62% зразків, що впливає на білковий обмін у рослин і вимоги до сірковмісних добрив. Забезпеченість кальцієм і магнієм оцінюється як низька або дуже низька у значної частини полів — близько 19% і 15% відповідно, що впливає на структуру ґрунту та доступність інших елементів.
Мікроелементи та зміни у забезпеченості
Моніторинг також показує критичні дефіцити мікроелементів: молібден виявляється дефіцитним практично на всіх зразках (приблизно 98%), мідь і цинк — у 96% і 92% відповідно. Марганець дефіцитний у близько 72% випадків, бор — у 35%, залізо — у 18% зразків. Така ситуація особливо гостра для культур із високими вимогами до мікроелементів і може призводити до зниження ефективності азотфіксації у бобових, хлорозів та зниження якості урожаю.
Роль рН у доступності поживних елементів
Рівень рН залишається ключовим фактором, що визначає доступність елементів для рослин: близько 62% ґрунтів характеризуються кислим середовищем, де багато елементів «блокуються» і стають менш доступними для коренів. Надмірна лужність (>8.1) зустрічається рідше (близько 2.2%), але в областях з такою реакцією ґрунту (зокрема у деяких частинах Дніпропетровської та Миколаївської областей) часто спостерігаються хлорози через дефіцит заліза та марганцю. Окремі регіони демонструють широкий діапазон рН на сусідніх полях, що ускладнює стандартизовані агрозаходи і вимагає диференційованого підходу.
Незбалансована агрохімічна картина прямо впливає на ефективність внесення добрив: при кислотному рН азот і фосфор менш доступні, а при лужному — обмежена доступність заліза і марганцю. Це підвищує потребу у корекції рН і застосуванні форм добрив, адаптованих до конкретних умов поля, щоб уникнути марнотратства добрив і зменшити екологічний вплив.
Агротехнічні кроки для вирішення проблеми
Перший і обов'язковий крок — регулярне мапування ґрунтів та лабораторні аналізи на рівні окремих полів з інтервалом не рідше ніж раз на 2–3 роки, а в проблемних зонах — щороку. На основі результатів тестів варто планувати дозування макро- та мікродобрив, пріоритезуючи форми, які забезпечують довготривалу доступність елементів і мінімізують втрати. Точне землеробство (grid-аналіз, VRT-внесення) дозволяє економічно і екологічно коригувати норми внесення згідно з просторовою варіабельністю полів.
- Проведення масштабного ґрунтового обстеження з розбиттям поля на ґрід або зони.
- Лаймування ґрунтів у кислих зонах до оптимального рН (ціль — залежно від культури, зазвичай 6.0–6.8 для більшості сільгоспкультур).
- Використання сірковмісних добрив у зонах дефіциту сірки, особливо для ріпаку і бобових.
- Застосування мінеральних добрив у формах, адаптованих до рН (наприклад, сульфати замість нітратів у кислотних ґрунтах) та VRT-технологій.
- Внесення гумусоутворюючих органічних добрив або сидеральних культур для поступового підвищення вмісту органічної речовини.
Після корекції рН і внесення базових добрив важливо контролювати реакцію рослин за допомогою листових аналізів і карт урожайності, щоб вчасно коригувати стратегію удобрення. Це знижує ризик передозування або непотрібних витрат на добрива, покращує віддачу внесених елементів і підвищує рентабельність агровиробництва.
Тактика роботи з мікроелементами
Через масовий дефіцит молібдену, міді та цинку потрібно планувати цільові внесення цих мікроелементів: молібден особливо важливий для бобових культур і його внесення на фоні дефіциту суттєво підвищує фіксацію азоту; мідь і цинк часто ефективніше вносити в комплексі з органічними або хелатними формами для кращої доступності. У випадках гострих дефіцитів доцільні як прикореневі, так і листкові підживлення для швидкого усунення симптомів і відновлення фізіології рослин.
При плануванні внесень слід орієнтуватися на аналітичні дані з конкретного поля та використовувати рекомендовані агрохімічні норми, враховуючи взаємодію елементів (наприклад, надлишок одного елемента може погіршувати засвоєння іншого). Комплексний підхід, що поєднує корекцію рН, основне удобрення та мікропідживлення, дає кращий результат, ніж ізольовані заходи.
Моніторинг, технології та планування
Використання точних технологій — дистанційного зондування, супутникових індексів, карт урожайності та геостатистики — дозволяє швидко виявляти проблемні ділянки і оптимізувати логістику добрив. Систематичне порівняння змін складу ґрунту з даними про врожайність допомагає коректувати довгострокові програми удобрення і інвестиції у стійкість ґрунтів. Ukravit Institute продовжує проводити моніторинги та публікувати оновлені дані й рекомендації, що дає підґрунтя для оперативних змін у технологіях на полях.
Фото - superagronom.com
