Ситуація з посівами озимих в Україні 2026 року змусила аграріїв переглянути традиційну логіку підживлення: у багатьох областях підмерзання листя та сонячні опіки призвели до часткового відмирання вегетативної поверхні рослин. За словами Сергія Авраменка, доктора с.-г. наук та головного наукового співробітника Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва, у таких умовах оптимально вносити раннє підживлення до повного відновлення вегетації, коли ґрунт починає підтавати, але ще не пішла активна вегетація рослин. Це допомагає запустити фізіологічні процеси в кореневій системі та листі і зменшити ризики зниження врожайності через уповільнений старт росту.
Чому підживлювати саме по мерзлоталому ґрунту?
Ключовий аргумент — можливість доставити доступні форми поживних речовин у прикореневу зону, коли корені ще не працюють повною мірою, але ґрунт уже дозволяє розчиняти і переміщувати внесені добрива. Науковець наголошує, що важливо «спіймати момент»: ґрунт ввечері може замерзати, а вранці — талий, отже вносити добрива потрібно в періоди стійкого підтавання і достатньої вологості верхнього шару ґрунту. За таких умов мінімізується поверхневий стік і збільшується ефективність внесення.
Практичні рекомендації щодо норм і форм добрив
1. Раннє основне підживлення азотом: рекомендована доза — орієнтовно 20–40 кг діючої речовини N на гектар (еквівалент приблизно 45–90 кг/га карбаміду або 40–80 кг/га аміачної селітри), залежно від запасів поживних речовин у ґрунті та стану посівів. Це дозволяє прискорити відновлення ростових процесів і покращити утворення листкової поверхні.
2. Подальше підживлення: при наростанні вегетації і на фазі кущення/виходу в трубку рекомендується додатково внести 40–60 кг N/га, розподіливши дозу на два етапи для зменшення втрат і підвищення використання рослиною.
3. Форма добрив: переважно використовують мінеральні азотні добрива (аміачна селітра, карбамід) з урахуванням ризиків аміачної летючості. При використанні карбаміду доцільно застосовувати уреазні інгібітори або очікувати невеликого дощу/промивання для змивання в прикореневу зону.
4. Мікроелементи: в посівах з пошкодженою листковою поверхнею корисно внести білково-активні стимулятори або мікроелементи (цинк, марганець, бор) у рекомендованих виробником концентраціях у вигляді позакореневого або комбінованого підживлення після відновлення зеленого листя.
Техніка внесення і запобігання втратам
Важливо забезпечити, щоб внесені добрива «опинилися» в ґрунті, а не в стічних водах чи на поверхні, де вони втрачають ефективність. Тому перед виводом техніки в поле агрономи радять:
- заходити в поле при стійкому підтаванні верхнього шару, уникати роботи на відмоклому ґрунті, щоб не створювати ущільнення;
- застосовувати дискові або міні-нарізні аплікатори, які краще закладають гранули в прикореневу зону;
- при поверхневому внесенні карбаміду використовувати уреазні інгібітори або очікувати короткочасного дощу, який промиє добриво в ґрунт;
- уникати внесення напередодні нічних сильних заморозків, коли добрива можуть залишатися на поверхні без доступу для рослини.
Особливості щодо ріпаку та інших озимих
Подібні підходи актуальні і для озимого ріпаку: при пошкодженні листя та кореневої шийки раннє підживлення по мерзлоталому ґрунту допомагає відновити ріст й збільшити здатність рослини відновити генеративний розвиток. Для ріпаку норми азоту перед відновленням вегетації, як правило, нижчі за пшеницю — орієнтовно 15–30 кг N/га, але остаточні показники слід коригувати за індексом запасів N у ґрунті та за ступенем пошкоджень.
Коли не варто затягувати
Якщо агрономічна можливість не дозволяє вчасно вийти в поле у фазу підтавання, то підживлення слід провести одразу при першій можливості після того, як техніка може безпечно працювати. Сергій Авраменко радить не чекати повного відновлення вегетації, бо ранній внос значно підвищує шанси на швидке наростання листкової маси та подальше відновлення продуктивності рослин.
Паралельно з підживленням слід проводити моніторинг пошкоджень на полях і враховувати інші агротехнічні заходи: контроль за шкідниками та хворобами, корекція густоти стеблостою, планування наступних підживлень згідно із фазою розвитку. Ці дії в сукупності допомагають мінімізувати втрати урожайності після морозо- і сонячно-індукованих ушкоджень
Фото - superagronom.com
