Станом на 1 березня 2026 року в Україні налічується 1 745,5 тис. голів великої рогатої худоби (ВРХ), із яких 953,1 тис. — корови, повідомили в Асоціації виробників молока. Порівняно з початком лютого 2026 року загальне поголів’я ВРХ зросло на 20,7 тис. голів (+1%), тоді як чисельність корів скоротилася на 5,6 тис. голів (-1%). За структурою утримання близько 54% тварин припадає на промислові підприємства і 46% — на господарства населення, що визначає сучасну конфігурацію молочного сектора країни. Дані спираються на оперативну статистику, яку публікує Асоціація виробників молока у співпраці з Держстатом, і відображають поточний стан стада в 2026 році.
Регіони з найбільшим поголів’ям
Найбільша частка загального поголів’я ВРХ зосереджена в семи областях, які утримують приблизно 53% усіх тварин в Україні. Це створює географічну концентрацію молочного потенціалу і визначає пріоритети для логістики, переробки та інфраструктурних інвестицій у відповідних регіонах. Наявні обсяги по областях наступні:
1. Полтавська обл. — 164,10 тис. голів;
2. Вінницька обл. — 149,20 тис. голів;
3. Хмельницька обл. — 145,50 тис. голів;
4. Чернігівська обл. — 124,50 тис. голів;
5. Черкаська обл. — 124,10 тис. голів;
6. Одеська обл. — 118,20 тис. голів;
7. Київська обл. — 104,40 тис. голів.
Промисловий проти присадибного сектору
У промисловому секторі утримується 950,5 тис. голів ВРХ, що на 2 тис. голів менше, ніж на початку лютого 2026 року, а кількість корів у цьому сегменті становить 395,0 тис. голів з незначним місячним зменшенням на 900 голів (-0,2%). У присадибному секторі загальне поголів’я складає 795 тис. голів, зростання за місяць становило близько 22 тис. голів (+3%), тоді як чисельність корів у господарствах населення становить 558,1 тис. голів і зменшилась на близько 5 тис. голів (-1%) за звітний місяць. Така динаміка підкреслює розрив у тенденціях між двома сегментами: підприємства нарощують частку загального поголів’я, тоді як у домогосподарствах відзначається скорочення здатності забезпечувати стабільні обсяги молока-сировини.
Вплив на виробництво молока та ринок
Молочна галузь України продовжує концентруватися в промисловому сегменті, де формуються основні обсяги молока-сировини й інвестиційні потоки, а близько 55% молока-сировини виробляють сільгосппідприємства в п’яти провідних областях. Концентрація виробництва зумовлює зростаючу роль переробних потужностей поблизу великих молочних кластерів, підвищену потребу в ефективній логістиці та стандартизації якості молока. Для учасників ринку це означає необхідність інвестувати в молокопереробне обладнання, охолоджувальні ланцюги та сертифікацію якості задля підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому та експортному ринках.
Практичні виклики для фермерів і підприємств
Зміни в структурі поголів’я ставлять вимоги до управління кормовою базою, ветеринарного супроводу та модернізації молочнотоварних ферм, оскільки більші господарства орієнтуються на інтенсивні технології. Забезпечення кормами та оптимізація витрат на годування стають ключовими факторами рентабельності, особливо для підприємств, що нарощують стадо. Паралельно з цим дрібні господарства потребують доступу до послуг фахової ветеринарії, кооперації для реалізації молока та програм підтримки для збереження поголів’я та доходів домогосподарств.
Дані, оприлюднені Асоціацією виробників молока та Держстатом, дають оперативну картину стану стада та розподілу ресурсів у 2026 році, що важливо для ухвалення рішень власниками ферм, переробниками та органами агрополітики. Стабільний моніторинг чисельності ВРХ і структури виробництва дає можливість коригувати програми підтримки, інвестиції у модернізацію та логістичні рішення відповідно до поточних реалій ринку.
Фото - delo.ua
