Дефіцит азотних добрив у період весняної сівби 2026 року створює реальний ризик зниження врожайності в кількох ключових культурах України, попереджають аграрні експерти. За оцінками ННЦ «Інститут аграрної економіки», загальна річна потреба країни в добривах перевищує 5 млн т у фізичній вазі, натомість на весняну посівну агровиробникам потрібно близько 0,7–0,9 млн т у перерахунку на діючу речовину, або 2–2,5 млн т у фізичній вазі. Сучасне виробництво добрив становить лише частину звичних потужностей — в межах 20–50% від того рівня, який дозволяє своєчасно покривати пікові потреби, а логістичні обмеження ускладнюють імпорт великих партій через морські шляхи.
Найуразливіші культури
Найбільше від браку азоту постраждають культури з високою потребою в цьому елементі, з-поміж яких експерти виділяють яру пшеницю, кукурудзу та соняшник. Ці культури традиційно вимагають інтенсивного підживлення навесні — дефіцит азоту під час вегетації призводить до суттєвого зниження надходження асимілятів і, як наслідок, врожайності. Також під загрозою опиняються цукровий буряк і картопля, для яких нестача азоту у критичні фази розвитку впливає як на масу коренеплодів та бульб, так і на товарні якості продукції.
У меншій мірі відчують дефіцит ярий ячмінь, овес та жито, оскільки ці культури менш «інтенсивні» за потребою у вхідних нормах азоту або мають інші періоди пікового споживання. За оцінками фахівців, при тривалому дефіциті і недостатньому постачанні у строки підгодівель недобір врожаю по пріоритетних ярих культур може сягати 10–20% і більше залежно від ґрунтово-кліматичних умов та строків постачання добрив.
Що саме не вистачає та масштаби дефіциту
Найгостріше відчувається нестача азотних форм добрив, зокрема карбамідно-аміачної суміші (КАС) і аміачної селітри. За оцінкою фахівців, дефіцит аміачної селітри у даний момент становить близько 150–170 тис. т, що є суттєвим обмеженням у забезпеченні весняних підживлень. Імпортні поставки через морські порти стримуються безпековими та логістичними ризиками, через що навіть наявні експортні квоти не можуть оперативно закрити пікові потреби полів.
Аграрні та логістичні заходи, які можуть пом’якшити проблему
Експерти наголошують на комплексному підході, що поєднує оперативні логістичні рішення та зміну агрономічних практик у полях. На логістичному рівні пріоритетною є розблокування безпечних морських шляхів для поставок аміачної селітри, що дозволить оперативно закрити дефіцит близько 170 тис. т, однак навіть це не вирішить проблему повністю через обмежену швидкість доставки та зберігання великих партій.
На рівні агровиробництва серед рекомендованих заходів називають:
1. Оптимізацію режимів підживлень, зокрема застосування дробного (спліт) внесення азоту для зменшення втрат і підвищення ефективності використання поживного елементу.
2. Впровадження технологій точного внесення (variable rate), які дозволяють розподіляти добрива по карті поля відповідно до потреб рослин і уповільнити перевитрати азоту.
3. Використання нітріфікаційних інгібіторів та ад’ювантів, що зменшують втрати азоту в ґрунті і подовжують ефект підживлення.
4. Пошук альтернативних джерел азоту: органічні добрива, гною та компосту, а також посіви бобових у сівозміні або як сидерати для часткового відновлення азотного балансу.
5. Застосування позакореневих підживлень у періоди гострої нестачі для підтримки вегетації й якості продукції.
Кожен із кроків має свої обмеження: органічні джерела часто доступні локально і вимагають логістики, інгібітори збільшують собівартість, а системи точного землеробства потребують техніки та даних. Тому аграрні підприємства мають комбінувати ці підходи згідно з наявними ресурсами.
Економічний аспект і державні пріоритети теж відіграють важливу роль у вирішенні проблеми. Для стабілізації ситуації потрібні заходи як у сфері оперативного логістичного розв’язання дефіциту окремих форм азоту, так і довгострокові інвестиції в нарощування виробництва та імпортної логістики. Як зазначив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки» Олександр Захарчук, необхідно одночасно нарощувати імпорт і внутрішні виробничі потужності азотовмісних добрив, оскільки поточні поставки не в змозі вчасно компенсувати дефіцит у пікові періоди
Фото - agroportal.ua
