Зараз в Україні спостерігається скорочення поголів’я овець і гострі економічні проблеми в галузі вівчарства. Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький повідомив, що на початок 2026 року поголів’я становить близько 760 тис. голів, що перевищує зниження на понад 13% порівняно з попереднім періодом. Разом із зменшенням поголів’я, виробництво м'яса та вовни наразі показує збитковість, що впливає на інвестиційну привабливість галузі та рентабельність господарств. Ситуація змушує переглядати підходи до підтримки та модернізації сектору, аби запобігти подальшому скороченню стад і втраті селекційного потенціалу.
Економіка виробництва: доходи, витрати, рентабельність
Економічні показники вівчарства залишаються слабкими: прибутковість у виробництві м’яса та вовни знаходиться в мінусі через високі витрати на утримання й низьку ціну реалізації продукції. Витрати на корми, ветеринарні послуги, логістику та енергоносії формують значну частку собівартості і тиснуть на фінансові показники господарств. Уряд наразі не оперує оптимістичними загальними оцінками потенційних доходів галузі рівня $20 млрд на рік, оскільки поточний стан галузі далекій від таких масштабів і потребує першочергових заходів зі стабілізації. Через це пріоритети спрямовані на відновлення поголів’я, підвищення продуктивності та скорочення собівартості виробництва.
Експортні потоки та ринкова ніша
Зовнішня торгівля залишається одним із ключових напрямів для розвитку сектору, хоч обсяги поки що невеликі: постачання живих овець і баранини оцінюються приблизно в $2–2,2 млн на рік. Основні ринки збуту орієнтовані на Близький Схід і Північну Африку, серед яких згадуються Об’єднані Арабські Емірати, Йорданія, Ліван і Лівія. Експортна активність обмежена як об’ємом продукції, так і вимогами до сертифікації та відповідності стандартам імпортуючих країн. Для розширення поставок необхідне підвищення якості продукції, впровадження європейських ветеринарних та санітарних стандартів, а також робота над логістикою та доступом до нових торгових каналів.
Державна програма та інструменти підтримки
Вівчарство включено до Державної програми розвитку тваринництва до 2033 року, яка передбачає комплекс заходів із відновлення поголів’я, підвищення продуктивності, розширення експорту та залучення інвестицій. Програма також спрямована на адаптацію виробництва до стандартів Європейського Союзу та підвищення якості продукції, що є ключовим для виходу на більш платоспроможні ринки. Державна підтримка вже містить низку інструментів, спрямованих на пом'якшення фінансового навантаження для господарств і стимулювання модернізації.
- часткове відшкодування вартості племінних тварин;
- дотації на утримання маточного поголів’я;
- компенсація витрат на будівництво та реконструкцію ферм;
- здешевлення кредитів та часткова компенсація інвестиційних затрат.
У 2026 році передбачено компенсацію до 25% вартості об’єктів інфраструктури, а для прифронтових регіонів — до 50%, що має стимулювати інвестиції в реконструкцію та будівництво тваринницьких приміщень. Додатково виплачуються дотації за утримання поголів’я, що допомагає знизити тиск на ліквідність господарств у короткостроковій перспективі.
Застосування селекції та підвищення продуктивності: на що спрямована робота
У рамках програм відновлення наголошується на підвищенні продуктивності стада через оновлення племінного фонду та запровадження кращих технологій годівлі і ветеринарного супроводу. Інвестиції в племінну справу підсилюють генетичний потенціал поголів'я та сприяють збільшенню вагових приростів і якості вовни. Окрім цього, увага приділяється заходам із заготівлі кормів, адже стабільна та економічно ефективна годівля — один із ключових факторів зниження собівартості продукції.
Ризики та потреби сектору у 2026 році
Серед головних ризиків залишаються зниження поголів’я, низька рентабельність, обмежений доступ до інвестицій та необхідність приведення виробництва у відповідність до міжнародних стандартів. Також актуальна потреба у розвитку переробної інфраструктури для створення доданої вартості на внутрішньому ринку та підвищення привабливості експорту. Реалізація держпрограми і ефективне використання підтримки можуть знизити ці ризики, проте для цього потрібні цільові інвестиції та координація між урядом, місцевими громадами й приватним сектором.
Поточні кроки влади та наступні етапи реалізації політики
Уряд фокусує зусилля на запровадженні заходів, що мають короткостроковий і середньостроковий ефект: дотації для утримання поголів’я, компенсації інвестиційних витрат, здешевлення кредитування та стимулювання експорту. Довгострокові заходи включають оновлення племінного складу, впровадження європейських ветеринарних і якісних стандартів, а також роботу над створенням конкурентоспроможних ланцюгів доданої вартості. Крім державних програм, важливу роль відіграє залучення приватних інвестицій та міжнародної технічної допомоги для реалізації комплексних проєктів у секторі
Фото - agroportal.ua
