Європейські переробники можуть втратити Україну як постачальника ріпаку
close_up

Цей сайт використовує файли cookie. Дізнайтеся більше про їх використання та змінення налаштувань cookie у вашому браузері. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтеся на використання файлів cookie відповідно до поточних налаштувань браузера Дізнайтесь більше про файли cookie

Європейські переробники можуть втратити Україну як постачальника ріпаку

Час читання: трохи більше 3 хвилин

Європейські переробники можуть втратити Україну як постачальника ріпаку

Джерело: AGRONEWS Всі новини джерела

Європейські переробники ріпаку стикаються з ризиком втратити Україну як одного з ключових постачальників насіння через нарощення української переробної потужності та зростання експорту ріпакової олії. Аналітик сільськогосподарських ринків компанії InfoGrain Мирослав Марчіняк зазначає, що дефіцит ріпаку в ЄС на рівні 5–6 млн тонн щорічно створює значну залежність від імпортних поставок, але структура експорту із сусідніх країн змінюється. Ці зміни впливають не тільки на торгівлю насінням, а й на роботу переробних підприємств та економіку фермерських господарств у ЄС.

У поточному сезоні Україна експортувала до ЄС близько 314 тис. тонн ріпакової олії, що еквівалентно приблизно 750 тис. тонн насіння ріпаку з точки зору сировинного еквіваленту, тоді як експорт насіння ріпаку склав близько 1,3 млн тонн. За даними, які надають європейські інституції, до Польщі надійшло близько 97 тис. тонн ріпакової олії переважно з України, що ілюструє концентрацію потоків олії у певні країни ЄС. Ці цифри свідчать про явну зміну структури торгівлі: частина українського ріпаку вже проходить внутрішню переробку й виходить на ринки у формі олії та шроту.

Зростання переробної інфраструктури в Україні

Українські виробники та інвестори активно розвивають напрям переробки ріпаку: компанії вкладають у будівництво олійноекстракційних і комплексів із виробництва шроту, орієнтуючись на кінцевий продукт з вищою доданою вартістю. Аналітик підкреслює, що основний прибуток формується саме в переробці, тому стратегія диверсифікації експорту у бік олії та шроту є логічною для гравців ринку. Конкретні проєкти з потужностями від сотень тисяч тонн на рік вже змінюють баланс між експортом сировини й експортом переробленої продукції.

Інвестиційна активність впливає й на регіональні потоки: великі переробні комплекси дозволяють концентрувати постачання насіння в Україні для внутрішньої переробки, знижуючи обсяги експорту насіння і одночасно збільшуючи постачання олії та шроту до ЄС. За оцінками ринку, такі кроки можуть у перспективі скоротити експорт насіння у вигляді сировини, залишивши на зовнішні ринки переважно олію та макуху.

Наслідки для європейських фермерів і переробників

Європейські переробники відчувають посилення конкуренції з боку імпортованої української ріпакової олії, що потенційно тисне на маржі і може призвести до простоїв частини виробничих потужностей. Copa-Cogeca висловлює занепокоєння щодо загрози для фермерів ЄС і одночасно закликає до зміни правил торгівлі, зокрема до скасування 10% мита на експорт ріпаку, соняшнику та сої з України, яке згадується у дискусіях як один із елементів торговельного регулювання. Питання мит, тарифів та нетарифних бар'єрів уже зараз опиняються в центрі переговорів між секторальними асоціаціями та профільними міністерствами.

Зі сторони національних ринків, наприклад у Польщі, яка є одним із великих переробників у ЄС, виникає потреба в додаткових потужностях для забезпечення стабільності поставок у разі змін у структурі імпорту. Представники промисловості оцінюють поточні переробні можливості Польщі у кілька мільйонів тонн, але зазначають, що виробництво ріпаку й доступні площі для його розширення обмежені, що також впливає на довгострокову стратегію самозабезпечення.

Майбутні сценарії ринку та ризики

Якщо інвестиції в переробку в Україні продовжаться, логічним сценарієм стане мінімізація експорту насіння й концентрація на олії та шроті, що змінить профіль постачання до ЄС. У такому разі європейські імпортери отримуватимуть більше готової продукції, а не сировини, що створить додатковий тиск на внутрішню переробну галузь ЄС і може призвести до потреби реструктуризації виробничих ланцюгів. Альтернативою для ЄС залишаються: 1. нарощення власної переробної інфраструктури; 2. диверсифікація імпорту з інших регіонів; 3. торговельні заходи для захисту внутрішнього ринку.

Розвиток ситуації залежатиме від динаміки інвестицій, торговельної політики та здатності європейських виробників адаптуватися до конкуренції з імпортною олією, а також від того, наскільки швидко українські переробники зможуть збільшувати обсяги виробництва олії та шроту для експорту

Фото - elevatorist.com

Теми: Інвестиція, Масложирова галузь, Ріпак

Agronews

Новини на тему

Не можете пригадати пароль?

Связаться с редакцией