Моніторинг стану посівів показує, що більшість озимих культур в Україні успішно перезимували, і загалом потенційні втрати посівів або площі, що потребують пересіву, у 2026 році не перевищують 10%. Такі дані оприлюднені Мінекономіки, про результати моніторингу повідомив заступник міністра Тарас Висоцький. За його словами, загалом показники дають аграріям змогу впевнено входити в активну фазу весняних польових робіт, хоча локальні ризики залишаються в низці областей. Сприятлива погода сприяла тому, що в більшості регіонів аграрії вже почали підживлення озимих та підготовку ґрунту до сівби ярих культур.
Регіональні ризики: де потрібен пересів і в яких масштабах
Найскладніша ситуація зафіксована у Кіровоградській області, де частина посівів може вимагати пересіву на площі до 40%. На Вінниччині агрономи оцінюють можливі втрати та потребу в пересіві на рівні 20–30% окремих площ. У кількох інших областях спостерігається помірний рівень ослаблення озимини: в Одеській, Дніпропетровській, Полтавській та Черкаській областях потреба в пересіві або інтенсивнішому підживленні може торкнутися 10–20% площ. У решті регіонів ситуація стабільніша, і там пересіви масового характеру не передбачаються.
Погодні «гойдалки» взимку — перепади температур та відлиги з наступними приморозками — стали ключовим фактором локального ослаблення посівів. Ослаблені рослини мають гірші відновні можливості навесні, тож фермери та агрономи проводять селекційну оцінку полів і обирають між пересівом та агрономічними заходами для відновлення продуктивності.
Які агротехнічні заходи застосовують аграрії
У відповідь на виявлені пошкодження поля розподіляють на індивідуальні ділянки: там, де ураження локальне, застосовують підсів кращими сортами або підживлення азотом для інтенсифікації відростання; у випадку масового загибання проводять пересів озимини ярими або повторну сівбу пшениці, залежно від стану ґрунту та прогнозу погодних умов. Фермери також активізують інструменти точного землеробства: зональні норми висіву, картографія урожайності й оперативний агромоніторинг дозволяють приймати рішення про пересів або локальне внесення добрив із мінімізацією витрат.
Комплекс заходів включає підготовку ґрунту до ярової сівби — культивацію, боронування та вирівнювання посівного ложа — а також своєчасні підживлення. У багатьох господарствах перевагу віддають швидкорослим ярим культурам або адаптованим гібридам кукурудзи й ячменю на ділянках, де пересів економічно виправданий.
Економічні виклики: пальне та добрива
Одним із головних ризиків для успішного проведення посівної кампанії залишається нестабільність цін на дизельне пальне та подорожчання мінеральних добрив. Сільське господарство є значним споживачем нафтопродуктів, насамперед дизелю, і тому коливання ринку пального безпосередньо впливають на собівартість робіт під час посівної. Водночас зростання вартості добрив пов’язують з кризовими явищами в енергетичному секторі, що підвищує ціни на синтетичні азотовмісні продукти.
Через це багато аграрних підприємств ще до активної фази весняних робіт укладали контракти або закуповували частину пального й добрив у резерв, або переналаштовували технологічні карти, щоб оптимізувати норми внесення. Також збільшується інтерес до альтернативних підходів: більше господарств розглядають підживлення органічними або локально доступними матеріалами, використовують більш точні технології внесення, щоб знизити витрати на одиницю площі.
Плани посівних площ у 2026 році
Українські аграрії у 2026 році планують зберегти загальні площі під зерновими та олійними культурами на рівні близько 21,2 млн га. У планах відомства та сільськогосподарських підприємств — нарощування або стабілізація площ під пшеницею та ячменем, тоді як кукурудза може втратити невелику частину площ через регіональні коригування сівозмін та пересіви. Збереження загальної площі 21,2 млн га є орієнтиром для забезпечення продовольчої безпеки та експортного потенціалу країни.
Заступник міністра Тарас Висоцький зауважив, що доступність мінеральних добрив і нафтопродуктів залишаються двома ключовими факторами, які визначать темпи та масштаби посівної кампанії. Водночас аграрії традиційно планують і готуються до польових робіт заздалегідь, коригуючи агропрактики у відповідь на локальні погодні умови та економічні виклики.
Агрономічна логіка цього сезону зосереджена на оперативному моніторингу полів, гнучкому виборі між пересівом і відновлювальними заходами, а також на максимальному використанні доступних ресурсів для зниження витрат без шкоди врожайності. Такі підходи допомагають мінімізувати вплив локальних втрат на загальні показники площ і виробництва зернових та олійних культур у 2026 році.
Фото - delo.ua
