Плата за землю в Україні залишається обов’язковим платежем для власників і користувачів ділянок у 2026 році, і відрізнити земельний податок від орендної плати потрібно за статусом землекористувача. Державна податкова служба наголошує: правильна класифікація — власник, постійний користувач або орендар — визначає, який саме платіж має надходити до бюджету і які пільги можуть застосовуватися.
Хто сплачує земельний податок, а хто — оренду
Власники земельних ділянок та особи, які мають право постійного користування землею, у 2026 році залишаються платниками земельного податку. Якщо ділянка державної або комунальної власності передана в оренду, орендар сплачує орендну плату, а не земельний податок. Різниця важлива: орендна плата встановлюється за умовами договору та рішенням органу місцевого самоврядування, тоді як земельний податок нараховують контролюючі органи.
1. Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок; власники земельних паїв; особи, яким надано державні або комунальні землі у постійне користування.
2. Орендар земель державної або комунальної власності сплачує орендну плату згідно з договором оренди та місцевими тарифами.
Як і коли виникає зобов’язання зі сплати
Обов’язок зі сплати земельного податку виникає в момент набуття права власності або права постійного користування ділянкою. Для орендаря обов’язок сплачувати орендну плату починається з дати набрання чинності договором оренди. Щоб правильно визначити свій статус, рекомендується перевірити реєстраційні документи та витяг із Державного земельного кадастру, де вказано кадастровий номер і площу ділянки.
Практичний перелік документів, які слід мати при перевірці статусу: свідоцтво чи витяг про право власності або витяг з реєстру прав, договір оренди з датою та умовами, розпорядчі документи про передачу у постійне користування, витяг із ДЗК з кадастровим номером та площею.
Хто може бути звільнений від сплати
Законодавство передбачає пільги та повне звільнення для окремих категорій платників у 2026 році. До категорій, які можуть отримувати звільнення або пільгу, належать люди з інвалідністю I та II груп, пенсіонери за віком, батьки трьох і більше неповнолітніх дітей, ветерани війни та інші категорії, передбачені Податковим кодексом. Окремі випадки звільнення пов’язані з непридатністю ділянки до використання через загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами.
Існують також законодавчо визначені межі площі, за які податок не нараховується залежно від цільового призначення ділянки:
1. для ведення особистого селянського господарства — до 2,00 га;
2. для індивідуального дачного будівництва — до 0,10 га;
3. для садівництва — до 0,12 га;
4. для будівництва індивідуальних гаражів — до 0,01 га;
5. для будівництва та обслуговування житлового будинку в населених пунктах: у містах — до 0,10 га, у селищах міського типу — до 0,15 га, у селах — до 0,25 га.
Як контролюють нарахування та строки сплати
Органи контролю самостійно розраховують суму земельного податку для фізичних осіб і надсилають платнику податкове повідомлення-рішення із детальним розрахунком. У повідомленні зазначають кадастровий номер, площу ділянки, застосовану ставку та розмір передбачених пільг. Платник зобов’язаний сплатити суму у повному обсязі протягом 60 днів з моменту отримання такого повідомлення-рішення.
У разі несвоєчасної сплати застосовуються фінансові санкції — штрафи та нарахування пені. Якщо платник вважає нарахування помилковим, він має право звернутися до контролюючого органу з проханням уточнення або оскаржити рішення в адміністративному порядку чи суді відповідно до процесуального законодавства.
Практичні приклади для власників і орендарів
Приклад 1: власник дачної ділянки 0,08 га у місті має право на нульове нарахування земельного податку в межах встановленого граничного розміру (до 0,10 га для дачного будівництва), якщо ділянка внесена в кадастр правильно і інше не передбачено місцевими рішеннями. Приклад 2: особа, що орендує 1 га державної землі під сільськогосподарське виробництво, сплачує орендну плату за договором оренди; податкове повідомлення на земельний податок у цьому разі надходить власникові (органу місцевого самоврядування), а не орендарю.
Практичний алгоритм дій для тих, хто сумнівається у статусі ділянки: перевірити кадастровий номер онлайн, отримати витяг із ДЗК, звірити назву власника у реєстрі прав, показники площі у договорі чи витязі, і звернутися до ДПС або місцевої ради для уточнення нарахувань.
Що варто зробити зараз
Перевірка документів і визначення свого правового статусу на 2026 рік — перший крок до уникнення штрафів і доцільного використання пільг, передбачених законодавством. Звірте кадастрові дані, зберігайте копії договорів і витягів, та у разі розбіжностей ініціюйте перерахунок або оскарження у контролюючих органах.
Фото - 24tv.ua
