Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олег Хоменко попереджає про прямий вплив світової паливної кризи на витрати агровиробників: у 2026 році собівартість української агропродукції може збільшитися до 20%. Зростання вартості палива та енергоносіїв безпосередньо впливає на операційні витрати полів, логістики та переробки, відчутно піднімаючи собівартість вирощування й збирання сільгоспкультур. УКАБ консолідує дані від великих і середніх агрохолдингів і фіксує, що основні драйвери подорожчання — витрати на дизель, енергію для сушіння та охолодження, а також здорожчання мінеральних добрив через подорожчання природного газу.
Які складові підвищують витрати
Пальне для техніки й транспорту — одна з найбільш помітних статей витрат: трактори, комбайни, вантажні автівки та мобільна логістика споживають дизель, і коливання його ціни швидко відображаються у собівартості. Енергоспоживання на елеваторах, у сушарках та холодильних складах збільшує потребу в електроенергії та газі; підвищення тарифів або дефіцит постачання загострюють проблему. Виробництво азотних добрив тісно пов'язане з ціною природного газу, тому стрибки на енергоринку викликають ланцюговий ефект: дорожча добривна сировина — дорожчі норми внесення і, відповідно, вища собівартість вирощеного урожаю.
Конкретні приклади впливу на операції господарств
У практиці це означає: дорожча сушка зерна збільшує витрати під час збирання та зберігання, а подорожчання дизеля піднімає витрати на внесення міндобрив і захист рослин. Віддалені господарства з довшими логістичними лініями найбільше відчувають підвищення витрат на доставку продукції до портів і переробників. Для тепличного сектору й тваринництва подорожчання енергії означає збільшення витрат на опалення, вентиляцію та охолодження — ці системи критичні для збереження якості продукції й здоров'я тварин.
Ризики для ринку та торгівлі
Підвищення собівартості до 20% може знизити конкурентоспроможність українських експортерів, особливо у сегментах із тонкою маржею. Зростання логістичних витрат підвищує експортні ціни або скорочує маржу трейдерів і переробників. На внутрішньому ринку такі зміни потенційно відображаються у вищих роздрібних цінах, але ступінь перенесення витрат на споживача залежить від ланцюга постачання та концентрації ринку в окремих сегментах.
Заходи, які застосовують агровиробники
1. Енергоефективність і модернізація техніки: ферми інвестують у двигуни з вищим ККД, оптимізують маршрутну логістику та переходять на агрегати з меншою витратоємністю.
2. Точне землеробство: використання GPS-керованих машин, змінного нормування внесення добрив і супутникового моніторингу дозволяє скоротити витрати на паливо та агрохімікати при збереженні продуктивності.
3. Диверсифікація постачальників енергії: частковий перехід на відновлювані джерела (сонячні та вітрові установки для елеваторів і фермерських господарств), застосування біопалива та електрифікація стаціонарних процесів.
4. Хеджування ризиків: довгострокові контракти на постачання палива та добрив, участь у кооперативах для спільних закупівель і лізинг техніки для розподілу навантаження на капітал.
Агровиробники, які інвестують у системи моніторингу й управління енергоспоживанням, вже бачать зниження питомих витрат на одиницю продукції, що дає можливість частково протистояти сезонним стрибкам цін на пальне.
Роль держави та ринку
Економічні інструменти, до яких можуть вдатися уряд та регулятори в 2026 році, включають тимчасові субсидії на пальне для критично важливих ланок агросектора, програми фінансування енергоефективних проєктів і стимулювання локального виробництва добрив. Ринкові механізми — зростання конкуренції серед постачальників енергоносіїв, розвиток внутрішньої логістичної інфраструктури та кооперація між господарствами — також зменшують вразливість до зовнішніх шоків.
Технологічні рішення, що набирають популярності
Інвестиції у точне землеробство та цифрові рішення прискорюються: агрокомпанії впроваджують телеметрію на техніці, системи управління посівами і автоматичне планування маршрутів для зменшення пробігу машин. Електрифікація стаціонарного обладнання на елеваторах, використання сонячних панелей для побутової та технологічної електроенергії, а також локальні рішення з виробництва біогазу у тваринницьких комплексах знижують залежність від зовнішніх ринків палива.
УКАБ наголошує, що в умовах триваючої паливної кризи агровиробникам потрібно оперативно оцінювати свої баланси витрат і доходів, адаптувати технологічні процеси та шукати партнерства для зниження транзакційних витрат. Олег Хоменко підкреслює: системні дії з боку бізнесу і держави у 2026 році визначатимуть, наскільки аграрний сектор зможе втримати конкурентоспроможність і стабільність постачання продовольства на внутрішній та зовнішні ринки
Фото - static.ukrinform.com
