Соняшник залишається одним із найрентабельніших культур для багатьох господарств в Україні, але поширення монокультурної сівозміни створює серйозні фітосанітарні ризики та знижує ефективність виробництва. У 2026 році фітопатологи фіксують посилення тиску з боку паразитичних рослин і грибних хвороб у зонах із дефіцитом ґрунтової вологи та підвищеними температурами. Погіршення водного режиму та підвищення середньорічної температури на 1,0–1,5°С сприяють активнішому розвитку вовчка соняшникового, вугільної гнилі та склеротиніозу, що вимагає змін у селекційній роботі й агротехніці.
Проблема: чому повторні посіви соняшнику шкодять урожайності
Повторні посіви соняшнику на тих самих площах призводять до накопичення інокулюму хвороб та розширення ареалу вовчка, оскільки насінина паразита зберігається в ґрунті та чутливо реагує на кореневі виділення господаря. Недостатня тургорна імунітетність рослин при дефіциті повітряної та ґрунтової вологи робить їх більш вразливими до паразитів і до комплексу кореневих гнилей. Ураження вовчком може зменшувати врожайність на десятки відсотків у вогнищах інтенсивного зараження, а відновлення продуктивності вимагає поєднання селекційних, агротехнічних і фітосанітарних заходів.
Селекція як інструмент протидії: рішення ВНІС
Всеукраїнський науковий інститут селекції (ВНІС) у 2026 році робить акцент на створенні гібридів з комплексною стійкістю: до вовчка, посухи та основних грибних хвороб, з високим потенціалом урожайності й стабільною олійністю. Для регіонів Півдня і Сходу ВНІС пропонує екстенсивні гібриди, які зберігають продуктивність при обмеженому доступі вологи та при мінімальній агротехніці; серед названих — Фолк, Тенет, Лайм, Кентавр. За сприятливих умов вирощування на центральних, західних і північних площах інститут рекомендує інтенсивні лінійки, що дають максимальний врожай при достатньому живленні й вологозабезпеченні, — Мастак, Магнум, Карлос 105, Карлос 115, Марвін, Альмера.
Прямий результат селекційної роботи — підвищена толерантність рослин до стресів: екстенсивні гібриди демонструють стабільніші показники врожайності при коливанні опадів, а інтенсивні гібриди розкривають свій потенціал за умови ретельної агротехніки. Це дозволяє фермерам коригувати асортимент насіння під свої можливості: менші інвестиції в агротехніку — вибір екстенсивних гібридів, інвестиції в полив та живлення — інтенсивні. Фітопатологи ВНІС також наголошують на необхідності регулярного моніторингу полів для виявлення ранніх осередків вовчка й захворювань.
Агротехнічні кроки для зниження ризику вовчка і хвороб
Системний підхід поєднує селекцію та агротехніку: ключовими заходами є дотримання сівозмін, використання стійких гібридів, протруювання насіння та контроль вологи в прикореневому шарі. Фахівці радять застосовувати сівозміну з інтервалом 4–5 років після виявлення вовчка на полі, обмежувати частку соняшнику в сівозміні для зниження інокулюму та вводити культури-розриви, що не є господарями вовчка. Підтримка оптимального рівня азотного живлення й баланс фосфору-калію сприяє кращому розвитку кореневої системи та підвищує стійкість рослин до паразитів і кореневих гнилей.
1. Моніторинг: регулярні огляди поля та використання ловчих рослин для виявлення початкових осередків вовчка. 2. Сівозміни: 4–5-річний інтервал після фіксації вовчка, включення зернових і бобових у ротацію. 3. Насіння: застосування стійких гібридів та протруювання для зниження інфекційного фону. 4. Волога: заходи консервації вологи—мульчування, мінімальна обробка ґрунту, покривні культури—при неможливості повномасштабного зрошення.
У зонах із високим ризиком ураження вовчком хіміко-біологічні методи контролю використовують вибірково, орієнтуючись на рекомендації фітосанітарних служб та локальні протоколи, оскільки біологічна адаптація паразита вимагає комплексної стратегії.
Практичні приклади і очікувані ефекти
Фермери, які вже перейшли на екстенсивні гібриди в групах ризику, повідомляють про зменшення коливань врожайності та підвищення відсотка придатної для переробки продукції у роки з дефіцитом опадів. За даними агрономів ВНІС, застосування стійких гібридів у поєднанні з мінімальною агротехнікою дозволяє зберегти економічну рентабельність на уражених ділянках, навіть якщо абсолютний врожай і залишається нижчим за потенційний в оптимальних умовах. Там, де інвестиції в зрошення та агрохімію виправдані, інтенсивні гібриди дають вищі показники врожайності та олійності за умови контролю захворювань.
Робота ВНІС зосереджена на подальшому вдосконаленні селекції: поєднання генетичної стійкості до вовчка з ознаками посухостійкості і стійкості до грибних захворювань дозволить адаптувати лінійки під регіональні ризики та забезпечити агровиробникам більшу оперативну гнучкість при плануванні сівозмін та інвестицій у виробництво.
Фото - kurkul.com
