Виробники яблук змінюють сорти й орієнтуються на експорт
close_up

Этот сайт использует файлы cookie. Узнайте больше о целях их использования и изменении настроек cookie в вашем браузере. Используя этот сайт, вы соглашаетесь на использование файлов cookie в соответствии с текущими настройками браузера Узнайте больше о файлах cookie

Виробники яблук змінюють сорти й орієнтуються на експорт

Время чтения: чуть больше 3 минут

Виробники яблук змінюють сорти й орієнтуються на експорт

Источник: AGRONEWS Все новости источника

Керівник компанії-експортера USPA Fruit Володимир Гуржій констатує, що нинішня слабкість внутрішнього споживчого попиту змушує садівників переглядати сортову структуру і працювати на зовнішні ринки. В умовах обмеженого внутрішнього ринку на перший план виходить експортна привабливість сорту, здатність до тривалого зберігання і стандартизація пакування. За оцінкою практиків, без чіткої експортної стратегії великі обсяги продукції важко збувати за прийнятною ціною, тому бізнес коригує інвестиції та напрямки виробництва.

Переорієнтація сортів: які обирають та чому

Найпопулярніші зараз сорти для експорту — Gala, Golden, Fuji та Granny Smith, які поєднують високу якість плоду та добру збережуваність. Виробники віддають перевагу сортам із рівномірною калібруванням і стійкістю до механічних пошкоджень, оскільки це знижує відсоток браку при сортуванні та підвищує частку товарних партій. Крім того, вибір робиться з урахуванням тривалості зберігання: при застосуванні контрольованої атмосфери (CA) багато експортних сортів можуть зберігатися 6–12 місяців, що дає змогу планувати відвантаження протягом більш довгого періоду.

Технічні і агрономічні вимоги до експорту

Сучасне експортне виробництво вимагає інвестицій у сортувально-пакувальне обладнання, холодний ланцюг і сертифікацію. Для збереження якості плодів рекомендована температура зберігання 0–2°C і відносна вологість 90–95%, а також використання CA-складів або рефрижераторних контейнерів з підтримкою атмосфери. На полі мають застосовуватися технології інтенсивного садівництва: інтенсивні висадження на карликових і напівкарликових підщепах з щільністю 2 000–4 000 дерев на гектар і формуванням шпалерних або шпиндельних крон для механічного збору і швидкої обробки врожаю.

Управління захистом рослин і дотримання МРЛ (максимальних залишків пестицидів) — обов’язкова умова виходу на ринки ЄС та інших регіонів, де перевірки жорсткі. Сертифікації GlobalG.A.P., HACCP та фітосанітарні документи забезпечують доступ до торгових мереж і знижують ризики відхилення партій на кордоні.

Інфраструктура та логістика: слабкі місця

Одним із ключових обмежень для переробки надлишків залишається низька місткість переробних підприємств і зміна попиту на технологічні продукти. Сегмент соків і концентратів демонструє сповільнення через зміну споживчих уподобань до свіжих та мінімально оброблених продуктів, тому частина надлишку не може знайти швидкий збут у переробці. Відтак підприємства, які орієнтуються на внутрішній ринок, стикаються з надлишком сезонної пропозиції і тиском на ціни.

Важливу роль відіграє також холодний ланцюг: відсутність або недосконалість холодильних потужностей у регіонах виробництва підвищує відсоток втрат і знижує якість партій для експорту. Інвестувати в лінії калібрування, оптичні сортувальники та упаковку з більшою привабливістю на полиці стає критичною необхідністю для тих, хто планує виходити на експортні ринки.

Реплантація та терміни віддачі інвестицій

Через зниження рентабельності утримання старих садів багато господарств переходять до реплантації з застосуванням інтенсивних технологій. Нові високопродуктивні сади дають перший комерційний врожай за 3–4 роки після закладки, а стабільний рівень виробництва і окупність інвестицій зазвичай досягаються впродовж 5–7 років залежно від системи та умов менеджменту. Під час закладки важливо прогнозувати канали збуту й укладати попередні контракти з експортером або торговою мережею, інакше нові насадження перетворюються на фінансовий ризик.

Практичні кроки, які обирають садівники:

1. Переходять на сорти з високою експортною привабливістю і тривалістю зберігання.

2. Інвестують у сортувально-пакувальні лінії та холодну логістику для зниження втрат.

3. Отримують необхідні сертифікати й укладають довгострокові контракти з покупцями.

Такі кроки дозволяють знизити тиск на внутрішній ринок і збільшити впевненість у збуті продукції.

Приклади та ринкова практика

Компанії-експортери повідомляють про зростання попиту від європейських і близькосхідних покупців на стандартизовані партії яблук з класом якості Extra або I і зазначеними калібрами. Наразі критичною є здатність забезпечити мінімальний відсоток браку під час пакування і надати повний пакет фітосанітарних документів. В окремих господарствах, що інвестували в CA-склади та оптичні сортувальники, середня частка товарної продукції зросла помітно, що відобразилося на експортних поставках.

Експерти ринку підкреслюють, що експорт за великих обсягів — фактично єдиний варіант для стабільного збуту при збереженні прийнятних цін, а без інфраструктурних вкладень і чіткої стратегії збуту нові насадження стають ризиком, а не інвестицією

Фото - agrotimes.ua

Темы: Агрономія, Зовнішня торгівля, Фрукт

Agronews

Новости по теме

Не можете вспомнить пароль?

Связаться с редакцией