Україна зберігає лідерство на світовому ринку соняшникової олії з часткою близько 33% експорту, при цьому головний конкурент — Росія — утримує близько 30% ринку. Попит на українську олію залишається високим завдяки репутації продукту в преміальному сегменті, але конкуренція загострюється як на традиційних, так і на нових напрямках збуту. Аналітики відзначають, що зростання пропозиції в Чорноморському регіоні може чинити тиск на ціни, тоді як регіональна нестабільність і подорожчання альтернативних олій можуть підтримувати попит на український продукт.
Нова конкуренція на ключових ринках
Росія активно нарощує потужності з переробки олійної сировини і посилює присутність на ринках Індії, Туреччини та Італії, де раніше домінувала українська продукція. Водночас частка Аргентини на світовому ринку соняшникової олії складає близько 14%, тоді як Туреччина і Казахстан контролюють по 5% кожна. Така географічна диверсифікація постачальників змінює конкурентні умови та вимагає від українських експортерів активнішої роботи з логістикою й маркетингом.
Слабке місце української переробної галузі — висока залежність від експорту: внутрішнє споживання соняшникової олії в країні не перевищує 300 тис. тонн, тому виробництво орієнтоване на зовнішні ринки. Потенціал експортних можливостей оцінюють у приблизно 6 млн тонн на рік, проте фактичні відвантаження часто обмежені логістичними бар’єрами та коливаннями врожайності й рідко перевищують близько 5 млн тонн.
Маржинальність і ціноутворення
Маржинальність переробки соняшнику в Україні у лютому 2026 року становила близько 7%, що визначає економічну привабливість переробних проектів і впливає на рішення про розширення потужностей. За підвищення собівартості сировини або зростання логістичних витрат маржа швидко стискається, тому компанії оптимізують ланцюги постачання та шукають додаткові джерела збуту продукції з доданою вартістю.
Зі зростанням пропозиції в регіоні можливе тимчасове зниження експортних цін, проте фактори зовнішнього попиту — наприклад, напруженість у регіонах Близького Сходу або подорожчання соєвої олії — можуть стабілізувати позиції української олії на ринку. Експортна стратегія виробників все частіше включає фокус на якість, брендування та пошук преміальних ніш.
Ріпак і соя — розширення переробки та нові ринки
Динаміка в сегменті ріпаку також змінює баланс сил: у сусідніх країнах відзначається значне нарощення площ під озимим ріпаком із орієнтацією на ринок Китаю, що може в перспективі створити пряме перетинання інтересів між постачальниками. В Україні відзначають активне збільшення експорту ріпакової олії, причому основні покупці — країни ЄС (Польща, Іспанія, Італія) та Таїланд.
Паралельно зростає й експорт шроту сої, який у 2026 році фігурує як один із ключових товарів в аграрному експортному кошику, з Польщею як одним із провідних покупців. Ці тенденції свідчать про перехід частини сировини у внутрішню переробку та пошук нових каналів збуту для продуктів з доданою вартістю.
Запроваджений експортний збір на насіння ріпаку та сої у розмірі 10% стимулював часткове повернення сировини в переробну галузь, що допомогло збільшити внутрішні обсяги переробки та забезпечити більш стабільні поставки олійних продуктів на зовнішні ринки. Це приклад політики, що стимулює створення доданої вартості всередині країни та пом’якшує залежність від сировинного експорту.
Планове збільшення виробництва олійних культур у сезоні 2026/27 відбувається паралельно з тим, як площі під цими культурами в Україні вже перевищують довоєнні рівні, що дає підстави для прогнозів щодо подальшого зростання виробництва. У разі реалізації потенціалу врожай соняшнику може сягнути приблизно 13,7 млн тонн, що посилить експортні можливості та підвищить значення переробної індустрії для економіки.
Інвестори та оператори аграрного ринку приділяють увагу модернізації переробних потужностей, логістичній інфраструктурі та сертифікації продукції, аби зберегти конкурентну перевагу на зовнішніх ринках. На тлі конкуренції важливими залишаються якість, стабільність постачань і гнучкість у відправленнях до різних регіонів, зокрема Азії та ЄС.
Фото - latifundist.com
