Попит переробників на сою у 2026 році підтримує зростання внутрішніх цін, що відчутно впливає на ринок та експортні програми. За даними Електронної зернової біржі, переробні заводи підвищують закупівельні ціни, аби забезпечити собі необхідні обсяги сировини. Одночасно зниження попиту в портах і дефіцит локальної пропозиції формують нестандартну ситуацію: внутрішні та експортні ціни рухаються в різних напрямках.
Ціни на внутрішньому ринку
Закупівельні ціни на сою з ГМО у 2026 році піднялися до рівня приблизно 20,5–21,0 тис. грн/т з доставкою на завод, що еквівалентно близько 415–423 дол./т без ПДВ при курсі, який застосовують трейдери. Соя без ГМО практично вирівнялася в ціні з ГМО — її пропонують у діапазоні 20,5–21,2 тис. грн/т з доставкою на переробні потужності. Така паритетність усередині країни спонукає переробників більше конкурувати за якісні партії, особливо для виробництва олії та шроту.
1. Соя (ГМО) — 20,5–21,0 тис. грн/т (≈415–423 дол./т без ПДВ) з доставкою на завод.
2. Соя (без ГМО) — 20,5–21,2 тис. грн/т з доставкою на завод.
3. Попит на фермерську сою зростає через потреби переробних підприємств у стабільних обсягах й якості.
Підтримку ринку також забезпечує подорожчання соняшнику до сезонних максимумів: високі ціни на насіння соняшника підвищують вартість шротів, що робить альтернативні олійні культури відносно привабливішими для виробників. Станом на поточний період попит на соєвий шрот утримує ціни на рівні близько 370 дол./т з доставкою до портів і близько 390 дол./т з доставкою на західний кордон, що підтримує внутрішній інтерес переробників до сої як джерела білка.
Експортні тенденції та вплив світового ринку
Через дефіцит пропозиції на внутрішньому ринку українські трейдери змушені скорочувати експортні програми, що призвело до зниження експортних цін на окремі категорії сої. Соєва тонна з ГМО на умовах поставки в порти пропонується приблизно за 430–435 дол./т, тоді як соя без ГМО залишається дорожчою — близько 455–460 дол./т з доставкою в порти та 460–465 дол./т на західному кордоні за умов DAP. Така різниця відображає міжнародний попит на безГМО-продукцію і логістичні маржі при постачанні через західні пункти пропуску.
Світовий ринок також впливає на українські ціни: надходження великих обсягів сої та шроту з Південної Америки поступово насичує глобальну пропозицію, тиснучи на експортні ціни в портах. Однак локальний попит переробників і дефіцит пропозиції в окремі періоди роблять внутрішні закупівельні ціни стійкими або навіть зростаючими всупереч глобальній тенденції зниження.
Паралельно ринок соєвої олії демонструє підвищений інтерес з боку біодизельних виробників: соєва олія торгується в діапазоні 1250–1270 дол./т з доставкою до Румунії чи Німеччини, проте при цьому для біодизельних заводів діють жорсткіші вимоги до якості. Вищі стандарти якості підвищують вимоги до сировини та можуть обмежувати доступність окремих партій для експорту під вищі ціни.
Реакція учасників ринку
Переробники підвищують ціни закупівлі, щоб зберегти обсяги переробки та забезпечити безперервну роботу заводів; це пряма відповідь на конкуренцію за наявні партії сої. Трейдери в свою чергу переглядають експортні плани: частина потужностей спрямовується на внутрішній ринок, частина — утримується в очікуванні покращення експортних умов або появи вигідніших логістичних коридорів.
Ринок реагує конкретними цифрами: закупівельні ціни на сою в Україні зросли до позначок понад 20 тис. грн/т, експортні пропозиції для ГМО падають до 430–435 дол./т, а соєвий шрот торгується по 370–390 дол./т залежно від точки доставки. Це формує чітку картину: внутрішній попит та логістика визначають цінову динаміку більше, ніж короткострокові коливання світових котирувань.
Рух товарних потоків у 2026 році
Україна продовжує нарощувати експорт агропродукції: у березні 2026 року експорт аграрної продукції складав близько 5,5 млн тонн, що відобразило зростання порівняно з попереднім місяцем. Це свідчить про активність зовнішньої торгівлі, але одночасно підкреслює тиск на внутрішні запаси, особливо в сегментах з обмеженою пропозицією, як от якісна соя для переробки.
Короткострокові ризики та виклики ринку залишаються пов'язаними з логістикою, вимогами до якості та коливанням попиту з боку переробних підприємств і біодизельних заводів. Торгові рішення учасників ринку у 2026 році залежатимуть від балансування між внутрішнім попитом, експортними можливостями та темпами надходження імпортної сої з інших регіонів світу.
Фото - static.ukrinform.com
