Міжнародний інститут рису (IRRI) разом із національними партнерами у 2026 році провів пілотні випробування механізованого сухого прямого висіву рису у В’єтнамі із поєднанням глибокого внесення добрив. Випробування охопили кілька господарств у різних провінціях із різними типами ґрунтів і показали системні зміни у витратах ресурсів та операційних затратах. Результати демонструють значну економію насіння і води за збереження або незначного підвищення врожайності, а також потенціал для скорочення парникових викидів у виробництві рису.
Що таке комбінація: сухий прямий висів і глибоке внесення
Сухий прямий висів (dry direct seeding, DDS) означає сівбу насіння на незатоплену післяпідготовлену поверхню без пересаджування саджанців, з використанням сівалок прямого висіву або спеціальних точних сівалок для рису. Глибоке внесення добрив передбачає локальне розміщення гранульованих чи брикетованих форм азотних і фосфорних добрив на глибину 5–7 см поруч із насіниною або вузлом коренеутворення рослини. У пілоті поєднання DDS і аплікації добрив виконувалися механізованими агрегатами, що одночасно сіяли й укладали добриво, зменшуючи кількість проходів техніки по полю.
Ключові показники пілота
Пілотні дані показали скорочення норми висіву приблизно на 40–60% порівняно з традиційними методами, що еквівалентно економії ≈30–70 кг насіння на гектар за типової норми. Витрати води під час вегетації знизились у межах 35–50% через відмову від тривалого заливання та менші втрати на випаровування і інфільтрацію. Ефективність використання азоту (NUE) при глибокому внесенні зросла на 15–30% порівняно з поверхневим внесенням, що дозволило скоротити загальну норму внесення добрив без втрати врожайності. За попередніми оцінками, потенційне скорочення метанових викидів становить 30–60% завдяки відсутності тривалого заливу полів і місцевому розміщенню добрив, яке знижує анаеробну мінералізацію органічної речовини.
Практичні переваги та економічний ефект
Механізація процесу зменшила ручну працю та потребу в робочій силі: господарства повідомляли про зниження трудовитрат на 30–70% під час посівної кампанії завдяки скороченню операційних циклів. Витрати на насіння та воду знизили собівартість виробництва; за оцінками пілоту, прямий економічний ефект у грошовому вираженні становив від кількох десятків до сотень доларів на гектар залежно від місцевих цін на ресурси. Водночас початкові інвестиції у спеціалізовані сівалки та аплікатори залишаються бар’єром: вартість одиниці техніки може сягати тисяч доларів, що робить кооперацію між виробниками або лізинг техніки критично важливими механізмами масштабування.
Обмеження та ризики впровадження
Метод вимагає ретельної підготовки ґрунту і контролю за вологості в початковому періоді, оскільки сухий посів на важких глинистих ґрунтах підвищує ризик нерівномірної появи. Деякі господарства стикалися з необхідністю адаптувати сорти рису до прямого висіву — перевагу мають сорти з кращою енергією проростання та конкурентоспроможністю проти бур’янів. Потрібне також налаштування норм і форм добрив для глибокого внесення, оскільки надмірна локалізація азоту може підсилити ризик опіків коренів при високих нормах.
1. Переваги: економія насіння та води, зниження трудомісткості, поліпшення NUE і потенційне скорочення викидів метану.
2. Недоліки: початкові інвестиції у техніку, вимоги до підготовки ґрунту і селекції сортів, необхідність навчання агропрацівників.
Конкретні приклади адаптації в полі
У пілоті застосовувалися компактні сівалки прямого висіву з точним розміщенням насіння по рядку та механічні аплікатори для внесення гранульованого азоту на глибину 5–7 см, що дозволяло однією операцією сіяти та закладати добриво. На ділянках з піщаними ґрунтами поєднання DDS й глибокого внесення дало стабільну появу і врожайність, а на важких ґрунтах господарства коригували глибину обробітку перед сівбою. Кооперативи організовували спільне користування технікою, що зменшило капітальні витрати індивідуальних фермерів і прискорило розповсюдження технології.
Рекомендації для масштабування та подальших досліджень
Пілот підкреслив потребу в систематичному моніторингу врожайності, балансу азоту та парникових викидів під час масштабного впровадження; необхідно зібрати дані з більшої кількості агроекологічних зон для уточнення норм добрив і техніки. Ефективною стратегією є розвиток програм навчання для фермерів і технічної підтримки, а також фінансові інструменти — лізинг, субсидії на техніку або підтримка кооперативів. Подальші дослідження мають оцінити довгострокові ефекти на ґрунтове здоров’я, накопичення органічної речовини та біологічну активність у системах без тривалого заливання полів.
Наступні кроки, які анонсують партнери пілота, включають масштабування методики в межах національних програм, оцінку ефекту на викиди парникових газів у корпоративних та національних підрахунках і адаптацію технології під різні сорти рису та агрокліматичні умови.
Фото - agrarii-razom.com.ua
