Чому українські кісточкові недобирають урожай — експерт
close_up

This site uses cookies. Learn more about the purposes of using cookies and changing the cookie settings in your browser Using this site, you agree to use cookies in accordance with the current browser settings Learn more about cookies

Чому українські кісточкові недобирають урожай — експерт

Reading time: slightly more 3 minutes

Чому українські кісточкові недобирають урожай — експерт

Source: AGRONEWS All news of the source

За словами менеджера з управління ТОВ «БАСФ» Володимира Воєводіна, головна причина низьких урожаїв у українських кісточкових садах — не зміна клімату, а технологічні та управлінські прогалини в системі вирощування. Проблема концентрується на етапах планування саду, вибору підщеп і сортів, систем живлення та захисту, а також на зберіганні та логістиці після збору. Такий підхід призводить до того, що реальні врожаї часто складають лише частку потенційної продуктивності сучасних сортів. Ефективні інвестиції в технології і підготовку персоналу здатні значно підвищити збір з гектару без радикальної зміни кліматичних умов.

Що конкретно губить урожай

Чіткі фактори, які експерт виділяє як ключові, — це невідповідний вибір підщеп, низька щільність садіння на гектар у комбінації з застарілими формуваннями крон, а також нерегулярне та нераціональне живлення рослин. Крім того, відсутність систем зрошення або їх нерегулярна експлуатація в критичні періоди формування плода знижує масу та кількість врожаю. Поширені помилки у захисті рослин — несвоєчасні профілактичні обробки та надмірна або недостатня хімічна підтримка — підсилюють втрати від шкідників і хвороб.

Технології, які дають результат

Запровадження краплинного зрошення та фертигації показує стабільне підвищення врожайності на 20–50% у демонстраційних господарствах, де є точне дозування води та добрив. Використання сучасних підщеп і висока щільність посадки (впровадження інтенсивних та суперінтенсивних схем) дозволяє отримувати значно вищу продуктивність на одиницю площі за умови правильного формування крони і обрізки. Далі, застосування систем моніторингу стану рослин (супутникові знімки, дрони, датчики вологості ґрунту) дає можливість точково реагувати на стреси та хвороби, зменшуючи витрати і втрати врожаю.

Що стосується захисту, — інтегрована система захисту рослин (ІПМ) зі спостереженням популяцій шкідників і використанням біологічних препаратів при першій необхідності знижує ризики епіфітотій і зменшує кількість обробок. Практика використання інсектицидів та фунгіцидів тільки за результатами моніторингу дозволяє знизити хімічне навантаження і зберегти якість плодів для ринку свіжого споживання.

Організація саду та сортовий склад

Планування насаджень під ринок — ключовий момент: в Україні спостерігається невідповідність між сортами, які вирощують, і потребами експортерів та переробників. Високопродуктивні сучасні сорти вимагають якісного садивного матеріалу, відповідних підщеп і технологій обробітку. Водночас ретельне поєднання ранніх, середніх і пізніх сортів дозволяє розтягнути збір і знизити навантаження на логістику та пакувальні потужності.

1. Вибір сертифікованого садивного матеріалу з перевіреними підщепами. 2. Планування щільності посадки з урахуванням формування крон і доступу техніки. 3. Розподіл сортів з оглядом на ринок та можливості зберігання.

Логістика та післязбиральна обробка

Втрата якості після збору часто пов'язана з відсутністю холодового ланцюга та простою на етапах сортування і пакування. Інвестиції в мобільні охолоджувальні установки, сортировочні лінії та бази короткострокового зберігання підвищують товарність і дозволяють експортувати більше продукції з вищою ціною. У практиці експертів — господарства, які скористалися такими рішеннями, скорочують втрати на складських та транспортних етапах до 5–10%, тоді як в умовах непідготовленої інфраструктури втрати можуть сягати до 25%.

Фінансові та кадрові бар’єри також грають роль: відсутність доступних кредитів, дорожнеча обладнання і дефіцит кваліфікованих робітників у сезон збирання обмежують масштабні впровадження технологій. Для частини господарств рішенням стають кооперація й обмін інфраструктурою між декількома виробниками, що дозволяє економити на спільних сортувальних та охолоджувальних потужностях.

Практичні кроки для підвищення врожайності

- Оцінити та оновити посадковий матеріал і підщепи з приводу резистентності та сумісності з місцевими умовами. - Внедрити краплинне зрошення і систему датчиків вологості для оптимізації поливу. - Побудувати програму ІПМ із регулярним моніторингом шкідників та інструментальною діагностикою хвороб. - Інвестувати в післязбиральну інфраструктуру або об’єднуватися в кооперативи для доступу до холодового ланцюга і пакувальних ліній. - Навчати персонал сучасним методам обрізки, формування крон та агротехніці через спеціалізовані тренінги.

Ефективне комбінування перелічених заходів дозволяє значно скоротити розрив між потенційною і фактичною врожайністю кісточкових культур, підвищити товарність плодів і розширити вихід на прибуткові ринки свіжої продукції.

Фото - agrotimes.ua

Topics: Точне землеробство, Агрономія, Фрукт

Agronews

Related news

Forgot your password?

Contact the editor