Центр протидії дезінформації при РНБО інформує про активну участь білоруських структур у схемах вивезення сільськогосподарської продукції з тимчасово окупованих територій України. За результатами поточних розслідувань 2026 року експерти відзначають системні механізми переоформлення та легалізації краденої сировини через промислові ланцюги в Білорусі та суміжні логістичні маршрути. Основними культурами, які фіксуються в таких потоках, залишаються олійні — насамперед ріпак і соняшник, а також зернові партії, які змішуються із місцевою сировиною для маскування походження.
Механізми легалізації та ризики для ринку
Розслідування вказують на багатоступеневі схеми: перетягування вантажів через контрольовані коридори, змішування з білоруською сировиною на елеваторах і переробних підприємствах, а потім маркування продукції як «зроблено в Білорусі». Такі операції знижують прозорість ланцюгів постачання і створюють ризики для експортерів і покупців, які можуть опинитися під санкційними чи репутаційними втратами. Відсутність прямої заборони на імпорт деяких видів зернових із Білорусі в міжнародних списках санкцій ускладнює контроль і дає можливість обходити обмеження формальними документами.
Технології відстеження: що застосовують і що можна розширити
Сучасні інструменти відстеження вантажів вже застосовують у частині розслідувань: супутниковий моніторинг руху автоколон і суден, аналіз митних декларацій і ланцюгів власності підприємств. Для агроринку є доступні практичні методи і технології, які підвищують надійність походження продукції. До них належать стабільні ізотопні дослідження для визначення географічного походження зерна, генетичні маркери для відстеження сортового складу, а також інфраструктура електронних сертифікатів та блокчейн-рішення для фіксації ланцюга поставок. Розширення застосування цих підходів дозволить точніше відокремлювати легальні партії від сумнівних.
Економічні наслідки для агросектора проявляються у формі тиску на ціни, викривлення конкуренції та підриву довіри до експортерів. Під час торгівлі партіями, маркованими як «білоруські», імпортери ризикують придбати продукцію, частина якої походить з окупованих територій, що створює юридичні й етичні проблеми для міжнародних ланцюгів постачання.
Практичні кроки для учасників ринку
1. Покупці та трейдери повинні посилити due diligence: вимагати детальні транспортні та митні документи, ланцюг поставок із зазначенням елеваторів та субпідрядників, а також перевірку кінцевих власників компаній.
2. Елеватори та переробні підприємства варто підключати до систем електронної ідентифікації партій (QR-коди, електронні біржові сертифікати) і вести роздільний облік за походженням сировини.
3. Агровиробникам і кооперативам рекомендується впроваджувати прості механізми прослідковуваності на місцях: цифрові журнали прийому зерна, фото- та відеофіксацію прийому партій, використання сертифікованих лабораторій для аналізу якості та походження.
Роль держави та міжнародна кооперація
Державні контролюючі органи можуть посилити контроль через розширення переліку параметрів митних перевірок і запровадження вимог до підтвердження походження агропартій. Також важливим є обмін даними з міжнародними партнерами й використання санкційних механізмів, орієнтованих на юридичних та фізичних осіб, які сприяють нелегальним схемам. Міжнародні лабораторії і профільні агентства здатні надати методології для контролю походження зерна та олійної сировини, зокрема шляхом застосування ізотопних та молекулярних методів.
На практиці приклади посилення контролю вже демонструють ефект: інтеграція супутникового моніторингу із розкладом руху зернових конвоїв дозволяє оперативно виявляти аномалії, а централізовані реєстри елеваторів підвищують прозорість потоків сировини. Удосконалення цих інструментів зменшує можливість повторного маркування партій і їхнього виведення на міжнародні ринки без перевірки.
Вплив на агрономічні практики та переробку
Через ризики несертифікованих партій переробні підприємства змушені змінювати закупівельну політику: вони запроваджують строгі вимоги до стандартів якості та походження сировини, що впливає на формування попиту в регіонах виробництва. Це стимулює локальних виробників інвестувати у сертифікацію і впровадження елементів точного землеробства, оскільки прозорість походження стає конкурентною перевагою. Точне землеробство, зокрема цифрові картограми врожайності і маркування партій ще в полі, підвищує довіру покупців і знижує ймовірність змішування партій у ланцюгу постачання.
На ринку переробки також зростає попит на інструменти визначення технологічних параметрів: вологість, вміст олії та домішок, що дозволяє швидко ідентифікувати неспівпадіння між документами і фактичними характеристиками продукції. Лабораторні підтвердження походження та якості стають частиною стандартного пакету документів при експорті.
За повідомленнями представників ЦПД та незалежних розслідувачів, ситуація вимагає системних кроків від гравців ринку і держави для відновлення прозорих ланцюгів поставок і мінімізації ризику, що покупці опосередковано фінансують нелегальні схеми. Водночас розвиток технологій прослідковуваності і підвищення вимог до документального підтвердження походження продукції створюють інструменти для протидії таким ризикам
Фото - media.interfax.com.ua
