Протеїновий дефіцит ЄС: масштаби проблеми
Європейський Союз стикається зі значним розривом між виробництвом і споживанням рослинного білка: внутрішнє виробництво сої оцінюється близько 3 млн тонн на рік при загальному попиті близько 35 млн тонн. Такий дефіцит посилює залежність ЄС від зовнішніх постачальників і створює ризики для продовольчої безпеки та конкурентоспроможності переробної галузі. Брак локальних білкових ресурсів стимулює пошук більш стійких і регіональних джерел постачання, а також активну політику диверсифікації імпорту.
Україна як постачальник: обсяги та якість
Україна виробляє понад 6 млн тонн сої на рік, значна частина якої орієнтована на експорт до країн ЄС, що підтверджує її роль у європейських ланцюгах створення доданої вартості. Приблизно 25% української сої виробляється за сертифікатами сталого виробництва та у формі не-ГМ культур, відповідних вимогам ринку ЄС та програмам на кшталт Protein Partnership Programme. Це свідчить про зміну структури експорту — від сирої сировини до товарів із вищою доданою вартістю, де важливими стають переробка, простежуваність і дотримання екологічних стандартів.
Практичні інструменти співпраці: сертифікація та ланцюги вартості
Системи сертифікації, такі як Europe Soya та інші незалежні стандарти сталого виробництва, уже підтримують постачання української сертифікованої не-ГМ сої на європейський ринок. Наявність прозорих ланцюгів постачання та сертифікатів дозволяє європейським переробникам і трейдерам планувати довгострокові контракти, знижувати репутаційні ризики та забезпечувати відповідність імпортованої сировини регламентам. Одночасно компанії інвестують у українські очистні та переробні потужності, що підвищує частку доданої вартості в ланцюгу постачання.
Регуляторні виклики: які бар'єри треба знімати?
Представники бізнесу та галузевих асоціацій підкреслюють: надмірна складність процедур належної перевірки та деякі аспекти кліматичного й екологічного регулювання можуть ускладнювати експорт і інтеграцію українських виробників у європейські ланцюги. Зокрема, наголошують на потребі спрощення процедур due diligence без зниження екологічних стандартів, щоб не створювати непропорційних адміністративних бар'єрів для постачальників. Паралельно українські агровиробники продовжують інвестувати в адаптацію технологій і управлінських систем для відповідності вимогам ЄС.
Позиції ключових гравців
Заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький зазначає, що Україна вже інтегрована в європейську агропродовольчу систему та демонструє ефективні моделі співпраці: «Україна виробляє понад 6 млн тонн сої, значна частина якої постачається на ринок ЄС, що підтверджує не тільки наявний потенціал, а й чинну модель співпраці. Близько 25% не-ГМ сої вже відповідає сертифікованим стандартам сталого виробництва». Керівниця Організації “Дунайська Соя” Орелі Турно відзначає Україну як надійного партнера та наголошує на критичній важливості диверсифікації постачань для ЄС, адже близько 90% європейського імпорту сої надходить із трьох країн: Бразилії, США та Аргентини.
План дій ЄС щодо білків: що очікувати у 2026 році
Європейська Комісія планує представити до літа 2026 року комплексний План дій у сфері доступу до білків, який має поєднати заходи зі збільшення внутрішнього виробництва рослинних білковмісних культур, розв'язання питань у секторі тваринництва та диверсифікацію джерел імпорту. У пакеті очікуються ініціативи з підтримки досліджень і інновацій у виробництві білків, а також заходи, спрямовані на сталу екологічну трансформацію переробної галузі. Комісія закликає стейкхолдерів, включно з українськими виробниками, подавати практичні пропозиції для формування збалансованої і стійкої виробничої бази.
1. Ключові напрями дій, які пропонують учасники ринку:
1. Підтримка сертифікації та простежуваності для української сої;
1. Інвестиції в переробні потужності в ЄС і в Україні;
1. Спрощення процедур due diligence при збереженні екологічних вимог;
1. Підтримка наукових програм і впровадження інновацій у селекції та агротехнологіях.
Практичні приклади та поточні інвестиції
Учасники дискусії відзначили конкретні інвестиційні кейси: зростання обсягів контрактної переробки української сої для виробництва шроту та олії, розгортання програм відстеження походження продукції та масштабування сертифікаційних ланцюгів вартості. Це дозволяє зменшувати ризики для європейських переробників і створює стимули для подальшого нарощення експорту зі стандартами, сумісними з вимогами ЄС. При цьому виробничий потенціал України розглядають як реальну опцію для регіональної диверсифікації постачань сої та інших білкових культур.
За словами керівника європейського офісу УКАБ Назара Бобицького, розвиток співпраці вимагає не лише політичних рішень, а й практичної взаємодії між усіма учасниками ринку: і виробниками, і переробниками, і регуляторами. Україна демонструє готовність до адаптації, впровадження стандартів і розвитку сталих ланцюгів створення доданої вартості, що робить її важливим партнером у формуванні майбутньої європейської протеїнової стратегії.
Фото - www.seeds.org.ua
