Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарас Висоцький оцінює ситуацію в вівчарстві як складну: поголів’я овець в Україні становить близько 760 тис. голів, а виробництво м’яса й вовни наразі є збитковим. Уряд робить ставку на розвиток експорту як ключового драйвера відновлення галузі. Сьогодні вивіз живих овець і поставки баранини дають близько $2–2,2 млн на рік, при цьому основна орієнтація — ринки Близького Сходу та Північної Африки. Збереження та відновлення поголів’я, а також підвищення продуктивності названі серед пріоритетів державної політики в тваринництві на 2026 рік і період до 2033 року.
Поточний стан галузі
Економіка вівчарства виявляє структурні проблеми: рентабельність виробництва м’яса та вовни наразі нижча за необхідну для сталого розвитку господарств. Серед причин, які називають у відомстві, — втрата поголів’я та ускладнені логістичні умови, що впливають на собівартість і доступ до зовнішніх ринків. Відсутність масових сучасних інвестицій у промислову та фермерську інфраструктуру обмежує можливості для нарощення обсягів та підвищення продуктивності. У цьому контексті державні програми мають компенсувати недостатність приватних капіталовкладень та стимулювати селекцію й племінну роботу.
Експорт як точка росту
У поточному році експорт живих овець і баранини приносить близько $2–2,2 млн щорічно, причому поставки спрямовуються переважно на ринки Близького Сходу та Північної Африки. Такий обсяг експорту поки що не компенсує внутрішні збитки виробництва, але дає платформу для поступового масштабування. Для нарощення експорту уряд і сектор концентруються на стандартизації ветеринарних сертифікатів, узгодженні санітарних вимог та підготовці логістичних ланцюгів, що дозволить виходити на більші партії і довші контракти. Представники міністерства відзначають можливість використання нішевих продуктів — якісної баранини та специфічної вовни — для посилення експортної привабливості.
Прямий вплив на експорт має також структура виробництва: ферми з більшою спеціалізацією та кращою генетичною базою демонструють вищу продуктивність і кращу м’ясну віддачу. Держава заохочує інвестиції у племінну справу та селекцію, щоб підвищити вихід м’яса на голову й якість вовни. Окремі проєкти підтримки передбачають модернізацію ферм, інфраструктури холодового ланцюга та покращення доступу до зовнішніх ринків через торгові місії й угоди про взаємне визнання ветеринарних документів.
Державна програма розвитку тваринництва до 2033 року
Уряд інтегрував розвиток вівчарства до Державної програми розвитку тваринництва до 2033 року, затвердженої у 2026 році. Програма визначає системний підхід до відновлення галузі та містить декілька ключових напрямів. Серед них: підвищення продуктивності стада та впровадження кращих селекційних практик, модернізація ферм і інфраструктури, розширення географії експорту та механізми залучення інвестицій. Відповідальні відомства повинні координувати дії щодо ветеринарії, сертифікації продукції та просування української баранини на цільових ринках.
Пріоритети програми деталізуються в конкретних заходах, серед яких: 1. відновлення поголів’я через цільові інвестиції та підтримку племінних програм; 2. підвищення продуктивності за рахунок впровадження сучасних технологій годівлі та генетики; 3. розширення географії експорту шляхом укладення торгових угод і спрощення ветеринарних процедур; 4. залучення інвестицій і модернізація ферм, включно з реконструкцією приміщень, обладнанням для охолодження і переробки. Ці кроки мають зробити виробництво конкурентоспроможним на зовнішніх ринках і підвищити внутрішню ефективність.
Урядова позиція щодо очікуваних доходів від вівчарства залишається обережною: за словами Тараса Висоцького, уряд не оперує загальними оцінками на десятки мільярдів доларів, оскільки поточний стан галузі значно складніший і вимагає системних змін. Поступове зростання експорту й реалізація положень програми визначатимуть темпи відновлення виробництва і фінансову стабільність сектору.
Фото - agropolit.com
