Президент УКАБ повідомив, що лише швидка імплементація європейських вимог щодо засобів захисту рослин (ЗЗР) може обійтися українському агросектору приблизно в €2 млрд. Це оцінка для одного сегмента — ринку та застосування ЗЗР — і не відображає повної вартості переходу до стандартів ЄС у галузі сільського господарства. Агросектор зараз перебуває в процесі детальних розрахунків витрат і втрат, які виникатимуть у ході імплементації європейського законодавства.
З чого складається оцінка вартості ЗЗР
Оцінка близько €2 млрд включає кілька ключових компонентів, які напряму впливають на виробничі витрати і логістику. По-перше, це витрати на заміну або реєстрацію діючих речовин, адже частина препаратів може не відповідати новим вимогам і потребуватиме заміни на дорожчі або імпортні аналоги. По-друге, витрати на інфраструктуру та логістику: оновлення сховищ, придбання сертифікованої тарної тари, пристосування для безпечного зберігання та утилізації пустої тари.
1. Реєстрація та сертифікація препаратів. Цей блок включає клінічні та лабораторні випробування, оновлення технічної документації та оплату процедур сертифікації, які потрібні для визнання препаратів відповідними до стандартів ЄС. Витрати на ці процедури можуть лягти як на виробників, так і на імпортерів і дистриб’юторів, що вплине на кінцеву вартість продукції для агровиробників.
2. Модернізація застосувальної техніки та навчання персоналу. Фермери повинні будуть інвестувати в точніші системи внесення, фільтрацію, системи захисту персоналу та програми підвищення кваліфікації. Без таких інвестицій підвищується ризик невиконання нових правил щодо норми внесення, залишків і охорони довкілля.
3. Система моніторингу та лабораторні потужності. Для відповідності стандартам потрібні сертифіковані лабораторії, регулярний контроль залишків і система звітності. Це означає додаткові витрати як на створення мережі контролю, так і на регулярні аналізи продукції до відправлення на експорт.
4. Зміни в агрорекомендаціях і практиках захисту рослин. Перехід до інтегрованих підходів (IPM), застосування біопрепаратів і агротехнічних методів потребуватиме додаткових витрат на дослідження, посівні та сортові рішення. Такі зміни можуть тимчасово знизити урожайність окремих культур, поки не будуть адаптовані нові технології.
Які системні питання потребують вирішення
Аграрна спільнота наполягає на доступі до структурних фондів ЄС і інструментів Спільної аграрної політики (CAP) для поетапного та економічно збалансованого переходу. УКАБ вказує на необхідність механізмів підтримки, які включатимуть поетапне нарощування виплат, збалансоване лімітування підтримки та технічну допомогу для МСП і дрібних господарств. Без таких інструментів адаптація ризикує стати надто болючою для частини виробників і призвести до концентрації ринку.
Паралельно йде аналіз інших великих регуляторних блоків, зокрема Нітратної директиви, що також може сформувати додатковий пакет витрат і вимог для агровиробників. Сумарний ефект від одночасної імплементації кількох директив і регламентів потребуватиме скоординованих фінансових та технічних рішень з боку держави та донорів. Без комплексного підходу фермери ризикують отримати фрагментовані вимоги, що ускладнить планування і підвищить витрати.
Для практичної реалізації перехідних заходів експерти пропонують такі кроки: 1) розробити поетапний графік імплементації для ключових вимог з урахуванням секторних особливостей; 2) створити цільову програму співфінансування модернізації техніки та лабораторій; 3) запустити національні центри підготовки та передачі знань з IPM і безпечного використання ЗЗР; 4) забезпечити прозору систему моніторингу та компенсаційних механізмів для тих, хто тимчасово втрачає продуктивність.
Практичні приклади змін на полі вже помітні в фермерських господарствах, які тестують альтернативні схеми захисту та інвестують у точне землеробство. Деякі великі агропідприємства вже модернізують обприскувачі та системи дозування, щоб зменшити витрати і ризики невідповідності, а також укладають договори з лабораторіями для регулярних перевірок залишків. Однак більшість дрібних господарств поки що потребує доступного фінансування і технічної допомоги, аби пройти цю трансформацію без значних збитків.
Зараз ключовим завданням залишається узгодження політичних рішень і фінансових інструментів між урядом, аграрною спільнотою та міжнародними партнерами. Розробка прозорих правил поетапного переходу, доступ до цільових коштів та розгортання навчальних програм можуть пом'якшити короткострокові витрати і забезпечити довгострокову конкурентоспроможність українського агросектору на європейському ринку.
Фото - agropolit.com
