За перший квартал 2026 року Україна імпортувала майже 1,2 млн тонн добрив, але це не ліквідувало дефіцит на внутрішньому ринку. Загальний обсяг поставок зріс головним чином за рахунок азотних форм, що дозволило заповнити частину попиту на азотні поживні речовини, але не відновити баланс по комплексних і фосфорних добривах. Ситуацію ускладнили одночасні геополітичні та логістичні фактори, які вплинули на доступність окремих груп продукції та на ціноутворення.
Імпортна структура та кількісні показники
Імпорт азотних добрив (N) у перший квартал 2026 року склав 693 тис. тонн, калійних (K) — 27 тис. тонн, фосфорних (P) — 12 тис. тонн. Серед комплексних форм поставки виглядають так: NPK — 204 тис. тонн, NP — 168 тис. тонн, PK — 13 тис. тонн. Загальний обсяг імпорту близько 1,2 млн тонн включає як мінеральні гранульовані добрива, так і окремі розчинні та технічні фракції, що використовуються для змішування і виготовлення сумішей на внутрішніх складах.
Чому зросли ціни та зменшилась пропозиція?
На дефіцит і різке подорожчання вплинули три ключові чинники: скорочення поставок NPK, обмеження експорту фосфорних матеріалів у низці країн та ускладнення логістики через геополітичні ризики у регіонах постачання. Часткова компенсація відбулася завдяки імпорту карбаміду з Нігерії та амонійсульфату з Китаю, але ці потоки не змогли повністю замінити об'єми комплексних добрив. У березні 2026 року на ринку фіксувалися стрибки цін майже вдвічі на окремі групи NPK, що змусило трейдерів та аграріїв переглянути закупівельні плани.
Нестача концентрованих фосфорних продуктів особливо відчутна: на 1 квітня 2026 року аналітики оцінювали дефіцит фосфоровмісних добрив у межах 70–80 тис. тонн, а відсутність щонайменше 100 тис. тонн NPK ускладнює забезпечення весняних та літніх ґрунтових підживлень. Ці показники вже змінюють поведінку ринку: частина агровиробників переносить або урізає норми внесення, інші шукають альтернативи через внутрішні переробні потужності та змішування вітчизняних компонентів.
Геополітика, логістика та обмеження на експорт
Вплив геополітичних рішень став одним із ключових факторів: обмеження експорту фосфорних матеріалів з окремих країн і затримки на ключових морських та наземних маршрутах скорочують доступні для імпорту обсяги. Додатково на поставки впливає дорожнеча перевезень та збільшення часу на оформлення вантажів у портах і на кордонах. Це створює вразливість ланцюгів постачання, особливо для комплексних продуктів, які не так просто замінити одиночними компонентами без додаткових технологічних операцій.
Серед постачальників помітні зміни в географії: карбамід активно надходить з Нігерії, амонійсульфат — з Китаю, одночасно зростає інтерес до поставок з інших регіонів для диверсифікації ризиків. Однак диверсифікація вимагає часу, інфраструктурних ресурсів та додаткових інвестицій у логістику й сертифікацію продукції.
Наслідки для аграріїв і практичні кроки
На тлі дефіциту агровиробники по-різному адаптуються: хтось зменшує норми внесення на частині площ, хтось переходить на тотальні або локалізовані підживлення з концентрованих форм, а частина господарств активізує використання агрохімічного сервісу для корекції балансу поживних речовин. Практичні кроки, які вже застосовують окремі господарства та дорадчі служби:
1. Розширене тестування ґрунтів та листковий аналіз для точного визначення дефіциту й оптимізації норм внесення.
2. Локалізовані підживлення (бандажні, прикореневі) та використання ініціатив зі змішування локальних компонентів для створення комбінованих сумішей.
3. Переговори з трейдерами про пролонгацію контрактів і розбивку поставок для уникнення пікових потреб.
Крім того, господарства звертають увагу на рішення, які допомагають зменшити залежність від імпортних NPK: застосування органо-мінеральних сумішей, інтенсифікація роботи з біопрепаратами, використання фосфатів повільного вивільнення та внесення мікродобрив для підвищення ефективності використання наявних запасів.
Що робить ринок і які можливі варіанти реагування
Трейдери шукають додаткові джерела поставок і інвестують у створення резервних складів та локальні змішувальні потужності, щоб швидше реагувати на локальні потреби агровиробників. Державні та галузеві структури, за даними експертів, розглядають кілька варіантів — від стимулювання внутрішнього виробництва та переробки до полегшення логістичних умов і підтримки програм закупівель для критичних груп добрив. У найближчі місяці ключовими залишаються рішення по забезпеченню доступу до фосфорних матеріалів і стабілізації ринку комплексних добрив.
Аналітики відзначають, що поточні обсяги імпорту та напрямки постачання ще не забезпечили повного вирішення проблеми дефіциту на внутрішньому ринку, і питання забезпечення фосфором та NPK залишається в центрі уваги аграрного сектора.
Фото - agroportal.ua
