Дефіцит азотних добрив у весняну посівну 2026 року створює серйозні ризики для врожайності низки ярів культур, попереджає експерт Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». За оцінками фахівців, загальна щорічна потреба України в добривах перевищує 5 млн т у фізичній вазі, а для поточної весняної посівної необхідний обсяг у діючій речовині складає приблизно 0,7–0,9 млн т, що відповідає близько 2–2,5 млн т у фізичній вазі. Наразі найгостріша нестача спостерігається в азотних препаратах — зокрема в карбамідно-аміачній суміші (КАС) та аміачній селітрі, дефіцит останньої оцінюється в 150–170 тис. т.
Які культури під загрозою і чому
Найвищий ризик недобору врожаю лежить на культурах з великою потребою в азоті: яра пшениця, кукурудза і соняшник. Ці культури традиційно потребують інтенсивного підживлення навесні, і навіть відносний брак азоту призводить до помітного зниження урожайності через обмеження ростових і фотосинтетичних процесів. Також значно постраждають посіви цукрових буряків та картоплі, де дефіцит азоту знижує як масу, так і товарну якість продукції. Менший вплив дефіциту очікується на ярий ячмінь, овес і жито, які мають нижчу потребу в азоті та кращу адаптацію до обмежених ресурсів.
Економічні і логістичні чинники обтяжують проблему: виробництво добрив в Україні наразі становить від 20% до 50% порівняно з довоєнними обсягами, а імпорт ускладнений через безпекові та логістичні обмеження при доставці через морські порти. Через це навіть наявні міжнародні поставки не завжди можуть вчасно компенсувати піковий попит у пріоритетний період підживлення, що підсилює ризики для полів.
Оцінка втрат врожаю
Фахівці прогнозують, що недобір врожаю першочергових ярих зернових та олійних культур у разі незабезпечення адекватного рівня азотного живлення може сягати 10–20% і більше, залежно від регіональних погодних умов і строків надходження добрив на поля. Ці втрати будуть нерівномірними: найбільш інтенсивні падіння врожайності очікуються в регіонах із ранніми підгодівлями і на полях з недостатнім запасом органічного азоту в ґрунті. Концентрація дефіциту в азоті також підсилює ризики зниження олійності в соняшнику і зменшення вмісту крохмалю в картоплі та буряках, що впливає на експортні та переробні показники.
Ключові вузькі місця постачання
Найгостріше бракує аміачної селітри: дефіцит оцінюють у 150–170 тис. т, і саме вона швидко заповнює потребу багатьох аграрних підприємств у стартових азотних підживленнях. Морський коридор імпорту досі перебуває під обмеженнями безпеки і логістики, через що великі обсяги добрив фізично не можуть оперативно надійти в портові перевалки і далі на поля. Крім того, внутрішні виробничі потужності наразі відновлені частково, тому комплексне закриття дефіциту можливе лише за поєднання імпорту та нарощування внутрішнього виробництва.
Для оперативного реагування експерти виділяють такі пріоритетні заходи, що мають бути скоординовані за участі держави та аграрних об'єднань:
1. Розблокувати та забезпечити безпеку морських логістичних шляхів для імпорту аміачної селітри та інших азотовмісних препаратів;
2. Нарощувати одночасно імпорт і внутрішнє виробництво азотовмісних добрив з фокусом на швидкодоступні форми;
3. Забезпечити пріоритетне постачання добрив для полів з високою потребою в азоті та для тих площ, де строк підживлення співпадає з піком потреби культури;
4. Підтримувати аграріїв рекомендаціями щодо альтернативних схем живлення та точного внесення, щоб максимально ефективно використати обмежені ресурси.
Насамперед потрібно концентрувати постачання на формах азоту, що дають найшвидший ефект у ранніх фазах росту, і водночас застосовувати практики точного землеробства для зниження втрат і підвищення ефективності добрив. Варіанти включають диференційне внесення згідно зі швидкістю росту і станом посівів, застосування локального підживлення у прикореневу зону та поєднання мікродобрив для підвищення ефективності засвоєння азоту рослинами. Такі заходи дозволяють частково компенсувати брак фізичного обсягу добрив і знизити ризики втрат урожаю.
Нарощування імпорту має бути скоординоване з реальними логістичними можливостями та пріоритетним розподілом по регіонах, де дефіцит азоту матиме найгостріші наслідки для виробництва. Оперативне забезпечення 170 тис. т аміачної селітри може швидко знизити напруження, але навіть за такої поставки проблема не вирішиться остаточно, оскільки пікові потреби можуть перевищити можливості швидкої логістики. Тому паралельно необхідно стимулювати виробництво азотовмісних препаратів, а також запроваджувати заходи економії і підвищення ефективності їх використання.
Аграрні об'єднання закликають відповідні державні органи відкрити імпорт певних форм азотовмісних добрив через морські порти і надати пріоритет логістиці їх розподілу, щоб мінімізувати втрати врожаю внаслідок дефіциту. Рішення щодо скоординованого імпорту, виробництва і локальних схем внесення добрив залишаються ключовими чинниками стабілізації ситуації під час посівної кампанії 2026 року
Фото - static.ukrinform.com
