Під час форуму у Миргороді експерт Ukraine2EU та Польської групи радників високого рівня, колишній керівник європейського директорату з питань сільського господарства Єжи Плєва наголосив, що вступ України до ЄС може збільшити сільськогосподарські угіддя Євросоюзу на 25%, а орні землі — на 31%. Він окреслив інтеграцію як можливість створення нових спільних ланцюгів доданої вартості між українськими виробниками та європейськими переробниками. За словами експерта, це посилить продовольчу безпеку ЄС і зробить його більш стійким глобальним аграрним блоком.
Аграрні системи України та ЄС, за його оцінкою, не конкурують жорстко, а доповнюють одна одну, зокрема в сегменті кормів із високим вмістом білка. ЄС лишається великим імпортером таких кормів, тоді як український виробничий потенціал дозволяє нарощувати експорт сировини та напівфабрикатів для комбікормової промисловості. Це може поступово зменшити залежність від постачань з інших ринків і сприяти диверсифікації постачальницьких ланцюгів.
Що дасть збільшення площ у складі ЄС
Розширення території ЄС за рахунок українських сільгоспугідь означатиме не лише сумарне зростання площ, але й перерозподіл виробничих можливостей у межах єдиного ринку. Збільшення орних земель дає потенціал для розширення вирощування білкових та олійних культур, що є критичним для кормової безпеки та переробної промисловості. Крім того, зростання внутрішнього виробництва може знизити логістичні витрати і вразливість до переривань постачання з віддалених ринків.
Водночас це вимагає модернізації інфраструктури: будівництва та оновлення елеваторів, олійноекстракційних заводів, ланцюгів холодового зберігання та мультимодальних логістичних вузлів. Без відповідного розширення переробних потужностей додаткові площі можуть створити тиск на експортні маршрути і привести до сезонних перевантажень портів і залізниці. Отже паралельне інвестування в переробку та логістику має стати пріоритетом інтеграційних програм.
Практичні кроки інтеграції
Експерт підкреслив, що успіх інтеграції залежатиме від того, наскільки процес буде поступовим, передбачуваним і належно керованим. На практиці це передбачає гармонізацію фітосанітарних вимог, системи сертифікації та технічних регламентів, а також узгодження стандартів якості продукції й систем стеження за походженням. Потрібні також програми допомоги фермерам для адаптації до нових правил ринку — доступ до кредитів, страхування ризиків і консультування з питань сталого землеробства.
1. Стандарти та контроль: узгодження фіто-санітарних процедур і сертифікації для забезпечення вільного руху продукції в межах ЄС.
2. Інфраструктура і переробка: збільшення інвестицій у елеватори, олійно-екстракційні заводи та логістику, щоб перевести виробничий потенціал у додану вартість.
3. Підтримка виробників: фінансова та технічна допомога малим і середнім господарствам для переходу на стандарти ЄС і підвищення продуктивності.
Приклад сектору високобілкових кормів дає уявлення про практичний ефект: якщо українська сировина займе частину потреб ЄС у білкових компонентах, то зросте попит на місцеві процесинг-потужності і комбікормові підприємства. Це створить підґрунтя для спільних інвестицій, трансферу технологій і програм селекції насіння, орієнтованих на врожайність і якість білку в кормах. Важливим елементом є також розбудова системи контролю за громадським здоров'ям тварин і зоотехнічних стандартів.
Ризики залишаються: різке або непередбачуване відкриття ринку може спричинити цінові коливання і шоки для фермерів в обох сторонах інтеграції. Тому експерт радить впроваджувати поступові тарифні й нетарифні заходи, перехідні періоди для регуляцій та механізми бюджетної підтримки вразливих господарств. Паралельно потрібні інструменти моніторингу ринку для швидкого виявлення дисбалансів і корекції політик.
Економічний ефект від такого кроку оцінюється через концентрацію виробництва, зниження залежності від імпорту і створення нових регіональних кластерів переробки. Якщо інтеграцію буде реалізовано планомірно, вона може стати каталізатором для модернізації сільського господарства, розвитку точного землеробства і підвищення стандартів безпеки харчових продуктів. На завершення експерт підкреслив, що саме прогнозованість і якісне управління процесом визначатимуть, наскільки вигідною буде ця стратегічна інвестиція для обох сторін
Фото - agro-business.com.ua
