Весняна посівна та перші підживлення
У ДП «Шевченківське» на Київщині розгорнуто весняні польові роботи та перші підживлення озимої пшениці: традиційно застосували аміачну селітру у нормі близько 100 кг/га, щоб забезпечити стартове живлення культур. Господарство працює в умовах підвищеного фінансового навантаження, але наголошує на необхідності дотримання технології для утримання продуктивності полів. Водночас у планах — оперативна адаптація технологічних рішень під сучасні ринкові виклики, щоб провести всі весняні роботи в оптимальні строки.
Шукають альтернативи селітрі
Керівництво господарства активно оцінює альтернативні джерела азоту: серед варіантів — безводний аміак та рідкі комплексні добрива (РКД). Безводний аміак нині доступний на ринку за ціною понад 50 000 грн за тонну, і його застосування вимагає спеціальної техніки та дотримання технологічних вимог, тож інвестиції в обладнання та навчання персоналу є обов'язковими. РКД розглядають як гнучкий інструмент для стартового живлення та підживлень, оскільки рідкі формуляції дають змогу точніше дозувати елементи живлення і коригувати внесення під конкретні культури.
Ретрофіт техніки та логістика внесення
Щоб перейти на рідкі добрива, у господарстві переобладнують сівалки та дооснащують техніку системами для внесення рідких міндобрив у рядок або як стартове підживлення при сівбі. Такий ретрофіт дозволяє одночасно сіяти та вносити рідкі поживні розчини, скорочуючи кількість проходів полем і знижуючи паливні витрати на операції. Крім операційної ефективності, рідкі добрива забезпечують швидший доступ рослин до форм азоту і мікроелементів у критичні фази розвитку, що особливо важливо при нестабільних погодних умовах.
Переваги місцевого виробництва РКД та фінансова підтримка
Господарство відзначає, що частина ринку рідких добрив забезпечується внутрішнім виробництвом, що стримує цінову волатильність порівняно з деякими твердими продуктами. Постачальники, з якими працюють на постійній основі, пропонують гнучкі умови оплати та відтермінування, що допомагає розподіляти навантаження на оборотний капітал у період виснажених фінансових ресурсів. Інвестиції в нові технології та довгострокові постачальницькі контракти розглядаються як інструмент зниження ризиків і стабілізації собівартості вирощування.
Енергообеспечення та паливні виклики
Енергетична складова залишається одним із ключових факторів рентабельності: господарство експлуатує чотири ферми, що формує стабільно високий рівень споживання дизпалива для обігріву, транспортування та обслуговування техніки. Щоб зменшити ризики відперебоїв в електропостачанні, придбали потужні генератори — це підвищило витрати на паливо в період інтенсивної експлуатації, але дало можливість зберегти виробництво й поголів'я. Наразі до посівної підійшли з певним запасом пального, а подальша закупівля ресурсу планується за рахунок реалізації врожаю пшениці, кукурудзи, сої та цукрового буряка.
Стратегія щодо культур: соя і цукровий буряк
Сою не скорочують — для господарства вона є стратегічною культурою через інтегроване тваринництво і потребу у білкових кормах; підтримка площ під соєю дозволяє зменшувати витрати на закупівлю кормів. Цукровий буряк залишається прибутковою, хоча і витратною культурою: у господарстві площі під буряком становлять близько 130 га, типовий показник врожайності — приблизно 65 т/га, що дає близько 9 000 т сировини на відвантаження. При виході цукру близько 80 кг з тонни це дає орієнтовно 720 т готової продукції; за ціною близько 2 грн/кг виручка може становити близько 14 млн грн, або понад 100 тис. грн з гектара за умови стабільних технологій і мінімізації втрат при збиранні та транспортуванні.
Виробник підкреслює, що основний ризик для рентабельності буряка — це ціна на цукор на ринку, на яку фермер безпосередньо не впливає, тому зусилля концентруються на зниженні собівартості та оптимізації логістики для збереження маржі.
Фото - superagronom.com
