ТОВ «Новоселівське» обробляє близько 2 700 гектарів земель в Одеській області і формує структуру посівів з урахуванням південного клімату та місцевих ресурсних обмежень, каже головний агроном Микола Савчук. Господарство зосереджено на культурах, які більш стабільні в умовах дефіциту вологи: соняшник, озима пшениця, ріпак та частково — горох як попередник у сівозміні. За словами Савчука, рішення кардинально відмовитися від кукурудзи було прийняте на підставі практичних спостережень щодо економічної ефективності та ризиків, пов'язаних з нестачею вологи.
Чому кукурудза не підходить
Агроном пояснює, що кукурудза в умовах господарства регулярно не реалізовує потенціал урожайності через посушливі періоди та нерівномірний режим зволоження ґрунту, що збільшує ризики зниження доходності. Культура потребує стабільного забезпечення вологою під час критичних фаз формування зерна, і в умовах південного клімату це часто неможливо без додаткових інвестицій у зрошення або дорогі агротехнічні заходи. В результаті витрати на виробництво кукурудзи зростали, а маржинальність знижувалась, що й послужило підставою для зміни структури посівів у бік більш стійких культур.
Горох як елемент сівозміни: агрономічні та економічні переваги
У введенні гороху в сівозміну господарство бачить кілька робочих ефектів: покращення родючості через азотфіксацію, зниження потреби в мінеральному азоті для наступних культур та розрив у циклах патогенів і шкідників для зернових і олійних культур. Савчук зазначає, що горох як попередник дозволяє знизити витрати на азотні добрива і поліпшити структуру ґрунту, що особливо важливо на легких південних ґрунтах. Оцінки польових результатів господарства свідчать про помітне покращення стану посівів пшениці та соняшнику після гороху, з більш прогнозованим стартовим розвитком рослин.
Запровадження гороху також має комерційний аспект: при правильному підході вирощування бобових дає додатковий ринок реалізації та гнучкість у плануванні обігових коштів. Для ТОВ «Новоселівське» часткове включення гороху означає диверсифікацію ризиків та можливість краще балансувати крайні роки зі стресами через посуху. Агроменеджмент господарства оцінює вплив на собівартість культур як позитивний, але наголошує, що ефект залежить від сорто-гібридного вибору, строків сівби та агротехнічних операцій.
- зниження потреби в мінеральному азоті для наступної культури; залежно від умов це може складати десятки кг/га економії добрив, зазначають агрономи;
- поліпшення вологиутримуючої здатності і структури ґрунту за рахунок кореневої системи бобової рослини;
- розрив в епідеміологічних ланцюгах шкідників і збудників хвороб для зернових і олійних культур;
- додаткові джерела доходу через реалізацію зерна гороху на ринку або на кормовому ринку.
Впровадження гороху супроводжується адаптацією агротехніки: в господарстві коригують строки сівби, проводять ревізію посівних агрегатів під дрібнонасінні культури та активніше використовують інокулянти для бобових. Савчук підкреслює, що технологія вирощування гороху не повинна бути «чисто теоретичною»: потрібен контроль густоти стояння, грамотна захистна стратегія від бур'янів та оптимальна ротація з культурою-послідовницею. Це дозволяє знизити ризики втрат та підвищити ефективність використання площі.
Господарство також звертає увагу на ринкові чинники 2026 року: збільшення державної підтримки агросектора, про яке повідомляли експерти, дає додаткові можливості для інвестування в сервіси насінництва, інокулянти та оновлення техніки. За словами представників господарства, поточні механізми держпідтримки допомагають покривати частину витрат на впровадження нових елементів сівозміни та компенсують частину ризиків при переході на інші культури.
Практичні приклади з полів стосуються як організації роботи, так і конкретних площ: на загальному земельному банку в 2 700 га горох вводиться частково, поступово збільшуючи частку бобових у ротації там, де агровиробничі умови дозволяють отримати очікувану економічну віддачу. Господарство орієнтується на поєднання короткострокових технічних заходів і середньострокових планів, що передбачають моніторинг родючості, корекцію системи удобрення і диверсифікацію посівів.
Реальні зміни в структурі посівів на Одещині показують, що адаптація до кліматичних умов та раціональне планування сівозмін можуть підвищити стабільність врожайності без додаткового навантаження на бюджет господарства. Те, що для одних культур потрібні великі інвестиції в зрошення та техніку, не завжди виправдано з економічної точки зору, тому зміна акценту в бік більш витривалих культур є частиною операційної стратегії господарства. У поточних умовах таке рішення дозволяє ефективно використовувати 2 700 га земель і зменшувати операційні ризики
Фото - agrotimes.ua
